Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
До такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ по справі №6-26976 св 15.
Суть справи: Апеляційний суд, поновлюючи позивача на роботі та стягуючи на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу й моральну шкоду, виходив із того, що зміст заяви позивача про звільнення за власним бажанням не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки не містить дати, з якої вона просила її звільнити, та причини звільнення. А отже, роботодавець мав право звільнити її лише через два тижні після подання заяви, а в цей час вона її відкликала. Крім того, суд зазначив, що звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.
Висновок ВССУ: відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП працівник має право розірвати договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Окрім того, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що протягом двох тижнів для відпрацювання після подання заяви про звільнення, позивач не подавала заяви про відкликання своєї заяви про звільнення. У матеріалах справи міститься заява про відкликання заяви про звільнення, проте позивач не довела, коли саме така заява була нею надіслана відповідачу та отримана ним, що є її процесуальним обов’язком.
Крім того, за змістом статті 38 КЗпП законодавець закріпив за працівником право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з обов’язком двотижневого попередження, а не з правом працівника двотижневого відпрацювання.
Також передчасним є висновок апеляційного суду про порушення роботодавцем положень статті 184 КЗпП, що забороняє звільняти вагітних жінок, оскільки зазначена норма права застосовується у разі звільнення працівника за ініціативою роботодавця, тоді як позивачка була звільнена за власним бажанням.
З огляду на це, ВССУ скасував судове рішення апеляційного суду.
