Коментар до листа Мінекономіки від 05.01.2021 р. №4709-06/235-07
Розрахунок середньої зарплати, якщо працівник працює на умовах неповної зайнятості
Відповідно до частини першої ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і власником може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Тобто неповна зайнятість може бути встановлена:
- з ініціативи роботодавця;
- з ініціативи працівника
Неповна зайнятість може бути декількох видів:
- неповний робочий день;
- неповний робочий тиждень
- неповний робочий день з неповним робочим тижнем.
Згідно з ч. 3 ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тобто робота на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня не тягне за собою скорочення тривалості їх щорічної відпустки.
Оплата праці за роботу на умовах неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
А як рахуємо в такому випадку середню зарплату?
Зміни до Порядку №100 щодо неповного робочого часу
Внесені зміни до Порядку №100 щодо неповної зайнятості внесли чималу смуту серед бухгалтерської спільноти.
За ними, якщо працівник працює в умовах неповної зайнятості та відсутній розрахунковий період, розрахунок середньої зарплати може бути проведений двома способами за певних умов, а саме:
- виходячи з установленої у місяці настання відповідної події місячного окладу (тарифної ставки), якщо її (його) розмір перевищує МЗП, з урахуванням частини зайнятості;
- або з МЗП, встановленої на час розрахунку з урахуванням частини зайнятості, якщо розмір МЗП вищий за розмір окладу (тарифної ставки).
Якщо ж у працівника є розрахунковий період повний або не повний, з МЗП його середню зарплату порівнювати не потрібно.
Як ці норми працюватимуть на практиці? Про це дізнаємося з коментованого листа.
Що говорять фахівці Мінекономіки у коментованому листі?
Вони згадують про абзац шостий пункту 2 Порядку №100: час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. І роблять цікавий висновок: норма про виключення з розрахункового періоду часу, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством не працювали, в тому числі стосується випадків, коли працівники з незалежних від них причин працювали в режимі неповного робочого тижня.
Швидше за все, мається на увазі випадок, коли встановлення неповного робочого часу відбувалося з ініціативи роботодавця.
Але якщо працівник за власним бажанням працює в режимі неповного робочого тижня, обчислення середньої заробітної плати провадиться на загальних умовах, тобто без зменшення розрахункового періоду на час, протягом якого працівник не працював через встановлення неповного робочого часу (без урахування абзацу шостого пункту 2 Порядку №100).
Висновки і позиція редакції
На нашу думку, коментований лист слід застосовувати так:
1. неповний робочий час – це коли норма робочого часу працівника за його індивідуальним графіком стала меншою за звичайні 40 годин на тиждень;
2. якщо неповний робочий час встановлено з ініціативи роботодавця (тобто з незалежних від працівника причин), такий період виключається з розрахункового періоду як час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково.
Зрозуміло, що оскільки середню зарплату за Порядком №100 ми розраховуємо, застосовуючи дні, то в такому випадку саме дні (!), не відпрацьовані у зв’язку зі встановленим неповним робочим тижнем, виключаються з розрахункового періоду. Наприклад, якщо у працівника було 5 робочих днів на тиждень, а стало 2, то 3 дні, які «випали» з графіку працівника, «випадуть» і з розрахункового періоду у майбутніх періодах, коли йому рахуватимуть відпускні та компенсацію за невикористані відпустки тощо.
А якщо кількість робочих днів за графіком не змінилася, а зменшилася кількість робочих годин у цих днях, навіть за умов, що кількість таких годин менша за звичайні 40 годин на тиждень, виключати ці дні з розрахункового періоду немає підстав.
Отже, дні роботи в режимі неповного робочого тижня з ініціативи роботодавця – зменшують розрахунковий період;
3. якщо неповний робочий тиждень встановлено з ініціативи працівника, то такий період враховується до розрахункового періоду. Навіть якщо в результаті норма робочого часу за індивідуальним графіком працівника є меншою ніж 40 годин на тиждень! Тобто під час розрахунку середньої зарплати з розрахункового періоду не виключаємо дні, не відпрацьовані у зв’язку зі встановленим неповним робочим тижнем;
4. зрозуміло, що у першому випадку середня зарплата у працівника буде більшою, ніж у другому. На перший погляд, це здається несправедливим, але такою на сьогодні є позиція Мінекономіки. І не будемо забувати, що в другому випадку ініціатором змін у робочому графіку є сам працівник;
5. незважаючи на те, що у працівника, який працює на умовах неповної зайнятості за ініціативою роботодавця, розрахунковий період буде зменшено, з МЗП його середню зарплату порівнювати при нарахуванні відпускних не потрібно.