Законодавство України, що регулює питання надання та використання відпусток, а також деяких інших сфер законодавства про працю потребує модернізації з урахуванням змін його окремих положень, що відбулися в останні роки, досвіду пандемії COVID-19, реалій військового стану та необхідності швидкого післявоєнного відновлення країни.
На практиці виникає багато ситуацій, коли роботодавці та працівники або їх представники по-різному тлумачать окремі законодавчі норми, що призводить до конфліктних ситуацій та необхідності їх вирішення у судовому порядку. А деякі положення законодавства про відпустки взагалі застаріли, не відповідають сучасним тенденціям, створюють додаткове адміністративне навантаження на роботодавців, працівників та органи державної влади, гальмуючи розвиток національної економіки.
З огляду на це, Г. Третьякова та ін. нардепи зареєстрували у ВРУ законопроєкт №8313 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань".
Що пропонується?
Як зазначено у пояснювальній записці, законопроєктом пропонується внести до КЗпП, Закону «Про відпустки», Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону «Про освіту», Закону «Про фахову передвищу освіту», Закону «Про державну службу» такі зміни:
- перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, крім випадків встановлених КЗпП, визначаються трудовим та/або колективним договором;
- порядок та умови надання відпусток для підготовки та участі в спортивних змаганнях, регулюються трудовим та/або колективним договором;
- виключення норм щодо творчих відпусток та відпусток у зв'язку з профспілковим навчанням;
- відпустка при народженні дитини надається в чітко визначений термін – не пізніше трьох місяців з дня народження дитини. Батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, така відпустка надається після отримання відповідного рішення суду;
- щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів, не тільки на прохання працівника, але й за такої необхідності у роботодавця. При цьому поділ щорічної відпустки має бути відображений у графіку відпусток, який погоджується із профспілками;
- відпустка у зв'язку з усиновленням дитини надається незалежно від віку дитини;
- у разі використання чи виплати грошової компенсації за додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, працівник не користується правом на неї в календарному році звільнення на іншому підприємстві, в установі, організації;
- загальний максимальний термін надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин збільшується з 15 до 30 календарних днів на рік;
- у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, до виконання робіт, виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення);
- забезпечення військовослужбовців, звільнених у зв’язку з демобілізацією із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, відпочинком тривалістю 60 робочих днів з виплатою двомісячного грошового забезпечення впродовж мобілізаційного періоду за рахунок Держаного бюджету України;
- виключення педагогічного та науково-педагогічного персоналу із переліку осіб за якими під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зберігається попередній середній заробіток.
У разі прийняття закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.