Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розповідає, що законодавчими актами, які визначають державні гарантії реалізації працівниками права на відпустки, є Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон №504) та Кодекс законів про працю України.
Законом України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136) було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток.
Можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки, не обмежується Законом №2136.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону №2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такого працівника залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Звертаємо увагу, що зазначена вище норма стосується лише випадків, коли працівника залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Законом №504 передбачено такі види додаткових відпусток (ст. 4 Закону №504):
- щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (стаття 7);
- щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість (стаття 8);
- додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі у змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям громадян (учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та іншим) (розділ ІІІ, статті 13 – 16-2).
Таким чином, під час воєнного стану працівник має право, крім основної щорічної відпустки, оформити додаткову відпустку.