Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до підпункту 140.1.1 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється КМ України та/або галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у складі інших витрат.
Засоби індивідуального захисту видаються працівникам безплатно, є власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при звільненні з підприємства.
Видача працівникам і повернення ними засобів індивідуального захисту має обліковуватися в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (п. 4.10 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 року №53).
Отже, у разі повернення працівниками засобів індивідуального захисту, які є власністю платника податку, витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням не підлягають коригуванню незалежно від строків повернення та стану придатності для подальшого використання таких засобів індивідуального захисту.
