ДПС у Житомирській області повідомляє, що відповідно до ст. 6 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі – Основи) застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, визначається Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.
Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно з приписами ст. 7 Основ загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):
а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;
б) у фізичних осіб;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, гіг-спеціалісти, залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України від 15.07.2021 №1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон №1667).
Разом з цим, ст. 9 Основ дано визначення терміну страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються законом.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр), у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464), а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Розширений перелік осіб, які підлягають конкретним видам загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведено, зокрема, в Законах України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) та від 02.03.2000 №1533-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон №1533).
Пунктом 8 ст. 11 Закону №1058 визначено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхування підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Водночас згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 21 Закону №1533 період, зокрема, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Тобто особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, належать до числа осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, зокрема, пенсійному страхуванню та страхуванню на випадок безробіття.
Відповідно до ст. 181 КЗпП відпустка, зокрема, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у ч. 7 ст. 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, та зараховується як до загального, так і безперервного стажу роботи, а також стажу роботи за спеціальністю.
Тобто, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є частиною трудових відносин між роботодавцем та працівником, у зв’язку з чим така відпустка оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця та відповідно до вимог законодавства зараховується до загального / безперервного стажу роботи, а також стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема:
- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464);
- фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР) (абзац третій п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464);
- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, зокрема для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини (абзац сьомий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464).
Для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (абзац другий п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).
Також платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (є-резидентів) (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464), та особи, що провадять незалежну професійну діяльність (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464).
Єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пп. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464);
- для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).
При цьому, особи, зазначені у пп. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом №1667, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (ч. 6 ст. 4 Закону №2464).
Разом з цим, відповідно до абзацу третього п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
На виконання зазначених вимог згідно з постановою КМУ від 02.03.2011 №178 затверджено Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок).
Відповідно до пп. 2 п. 1 Порядку передбачено, що Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.
При цьому за осіб, зазначених у пп. 2 п. 1 Порядку єдиний внесок нараховується на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період (пп. 2 п. 2 Порядку).
Згідно з п. 3 Порядку визначено, що єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відс. суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації.
За осіб, зазначених у пп. 1 – 3 п. 1 Порядку, в тому числі у разі отримання декількох видів грошового забезпечення, допомоги або компенсації одночасно, єдиний внесок визначається у розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом.
Водночас, згідно з пп. 2 п. 4 Порядку обчислення за осіб, зазначених у пп. 2 – 4 п. 1 Порядку, здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі – Платники), які відповідно до п. 4 Порядку визначені платниками єдиного внеску.
Такі Платники подають до територіальних податкових органів звітність про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з пенсійним фондом України та Фондом загальнообов’язкового державного соціальне страхування України на випадок безробіття.
З огляду на зазначене вище можна дійти висновків, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є частиною трудових відносин між роботодавцем та працівником та зараховується до загального / безперервного стажу роботи, а також стажу роботи за спеціальністю. Зазначене відповідає вимогам Законів №1058, №1533, оскільки протягом зазначеної відпустки такий працівник підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, зокрема, пенсійному страхуванню та страхуванню на випадок безробіття.
Участь у системах загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття забезпечується шляхом сплати платниками (структурними підрозділами з питань соціального захисту) єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску.
Водночас платники також наявні в переліку роботодавців, визначених п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.
Враховуючи викладене, за умови, якщо фізична особа – підприємець (особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) має основне місце роботи та перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і Платниками за таку особу сплачується єдиний внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску, то в такому випадку фізична особа – підприємець (особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) звільняється від сплати єдиного внеску за себе за місяці звітного періоду, за які сплачено у розмірі, не меншому від мінімального страхового внеску.
***
Читайте також: ФОП-найманий працівник перебуває у декретній відпустці: чи платити ЄСВ за себе?