Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пп. 291.4.1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) при розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення, встановлене ПКУ.
Згідно із пп. 14.1.227 п. 14.1 ст. 14 ПКУ середньооблікова кількість працівників для цілей розділу III та глави 1 розділу XIV ПКУ — кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
Визначення показника середньооблікової кількості працівників здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.05 №286 (далі — Інструкція), пунктом 3.1 якої встановлено, що середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції середня кількість зовнішніх сумісників і працюючих за цивільно-правовими договорами за місяць розраховується аналогічно до методології визначення середньооблікової кількості штатних працівників, викладеної у пункті 3.2 Інструкції. При цьому працівники цих категорій ураховуються як цілі одиниці, незалежно від тривалості робочого часу протягом усього терміну дії договору. Кількість працівників за вихідний або святковий і неробочий день ураховується на рівні робочого дня, що їм передував. До кількості працюючих за цивільно-правовими договорами не належать громадяни-підприємці, які виконували роботи згідно з цивільно-правовими договорами.
Середня кількість зовнішніх сумісників і працюючих за цивільно-правовими договорами за період з початку року і рік визначається шляхом підсумовування середньої кількості цих працівників за усі місяці з початку року і ділення отриманої суми на кількість місяців, тобто на 2, 3, 4, 5 ... 12. Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого — по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день.
У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. Середня кількість зовнішніх сумісників і працюючих за цивільно-правовими договорами за місяць розраховується аналогічно.
Отже, при розрахунку середньооблікової кількості працівників враховуються наймані працівники, що пропрацювали менше одного місяця за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом.
