Мінсоцполітики нагадало, що до прийняття у 1996 р. Закону «Про відпустки» в Україні відповідно до чинної на той час ст. 75 КЗпП щорічна відпустка надавалася тривалістю не менше як 15 р.д. Деяким працівникам були установлені відпустки подовженої тривалості. Крім того, відповідно до ст. 76 КЗпП могли надаватися щорічні додаткові відпустки, зокрема працівникам з ненормованим робочим днем. Тому загальна тривалість щорічної відпустки до 01.01.97 р. могла складатися зі щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем, що в загальній сумі становило 24 р.д. (28 к.д.).
З набранням чинності Законом «Про відпустки» для всіх категорій працівників, за винятком тих, яким законодавством визначена більша тривалість щорічної основної відпустки, тривалість щорічної основної відпустки має становити 24 к.д. Крім того, відповідно до умов, визначених у ст. 7 та 8 цього Закону, працівникам може бути надана щорічна додаткова відпустка. Зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 к.д. згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Згідно з п. 2 Постанови ВРУ від 15.11.96 р. №505/96-ВР «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки» (зі змінами, внесеними Законом від 02.11.2000 р. №2073) працівникам, які до набрання чинності Законом «Про відпустки» користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів, зберігається відпустка раніше встановленої загальної тривалості на весь час їх роботи на даному підприємстві (установі, організації) на посадах (професіях, роботах), що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася.
У разі зміни місця роботи (посади, професії) право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки втрачається.
Відповідно до цього працівник, який користувався до набрання чинності Законом «Про відпустки» відпусткою більшої тривалості, має право на використання або збереженої відпустки, або відпустки, яка надається згідно із Законом «Про відпустки». Тому, якщо працівник до набрання чинності Законом «Про відпустки» користувався відпусткою, яка складалася із щорічної відпустки тривалістю 12 р.д. та додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем тривалістю 12 р.д. — всього 24 р.д. (28 к.д.), то і надалі, в разі збереження відпустки за наявності умов, за якими вона надавалася, працівник має право на відпустку саме такої тривалості, тобто 28 к.д.
Мінсоцполітики звертає увагу, що додавання збереженої відпустки та відпустки, яка надається згідно зі ст. 8 Закону «Про відпустки» (працівникам з ненормованим робочим днем), у цьому випадку не допускається, оскільки в збереженій відпустці вже врахована відпустка за ненормований характер праці.
Якщо працівники товариства, які були прийняті на роботу до 01.01.97 р. і працюють зараз, до набрання чинності Законом «Про відпустки» мали право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 к.д., то з 01.01.97 р. відпустка їм мала надаватися з розрахунку на календарні дні тривалістю 28 к.д. У цьому випадку щорічна додаткова відпустка надається понад 28 к.д. збереженої за працівником щорічної основної відпустки.