Закон №77(1) вніс суттєві зміни щодо соціального страхування і захисту фізосіб. Це і суто адміністративні зміни — щодо функцій, які виконувалися окремими фондами державного соцстрахування, і зміни, направлені на скорочення видатків бюджету щодо фінансування соціальних гарантій населенню. Отже, з’ясуймо, які саме зміни було затверджено з 01.01.2015 р.
---1---
Закон України від 28.12.2014 р. №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», набрав чинності з 01.01.2015 р.
--------
Адміністративна реформа
Суть цієї реформи полягає в тому, що замість двох фондів соціального страхування тепер створено один — Фонд соціального страхування України (далі — Фонд). Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я тепер визначаються новою редакцією Закону України від 23.09.99 р. №1105-XIV, який отримав нову назву — «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №1105). Тобто Закон України від 23.09.99 р. №1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладено в новій редакції. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №77 скасовано Закон України від 18.01.2001 р. №2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
У якості страховика, тобто особи, яка здійснює фінансування соціальних виплат та гарантій застрахованим особам, тепер виступає Фонд, правові засади діяльності якого визначає розділ ІІ Закону №1105. Оскільки його створено шляхом злиття ФНВ та ФСС з ТВП, то відповідні зміни вносяться Законом №1105 до інших законодавчих актів (зокрема, до Закону про охорону праці, КУпАП тощо), де попередні назви зазначених Фондів замінюють на нову назву єдиного Фонду.
Джерелами коштів Фонду є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб та інші надходження, зазначені в ст. 11 Закону №1105. Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у значеннях, наведених у Законі України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Види обов’язкового державного соціального страхування залишилися без змін і відповідають зазначеним у ст. 4 Закону України від 14.01.98 р. №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Але з’явилося багато нових нюансів щодо отримання страхових виплат, які слід враховувати як роботодавцям, так і застрахованим особам.
Зміни щодо страхових виплат
Зверніть увагу на ч. 4 ст. 19 Закону №1105. Нею встановлено, що застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на матеріальне забезпечення в таких розмірах:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;
2) допомога по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Цією нормою фактично відновлено з 01.01.2015 р. право добровільно застрахованих осіб, незалежно від того, скільки місяців до настання страхового випадку вони сплачували страхові внески, на отримання зазначених страхових виплат (хоча б у такому мінімальному розмірі). До 31.12.2014 р. діяла норма, яка наголошувала: особи, які застраховані на добровільних засадах у ФСС з ТВП, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги від цього Фонду лише за умови сплати страхових внесків не менше повних 6 календарних місяців протягом останніх 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку.
Також ця норма запобігає зловживанням, коли працівницю приймають на роботу за короткий час до отримання права на допомогу по вагітності та пологах та встановлюють їй високу заробітну плату з єдиною метою отримати страхові виплати від Фонду з розміру такої зарплати.
Натомість відмінено фінансування Фондом забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків). Це стосується і путівок до дитячих таборів та санаторіїв; зокрема, про це до ст. 24 Закону України від 04.09.2008 р. №375-VI «Про оздоровлення та відпочинок дітей» вноситься відповідна норма: «Оздоровлення дітей інших категорій, в тому числі дітей працюючих осіб, здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій (відповідно до колективних договорів і угод), професійних спілок і фондів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, інших джерел».
Залишилася лише оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм (п. 4 ч. 1 ст. 20, ст. 29 Закону №1105). Але порядку фінансування такого лікування (як, власне, і реалізації застрахованими особами права на таке лікування) Фондом ще не затверджено.
Змінився і перелік страхових виплат, які здійснюються Фондом у зв’язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. До них з 01.01.2015 р. належать лише (ч. 7 ст. 36 Закону №1105):
— щомісячна страхова виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
— одноразова допомога потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
— страхова виплата дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
— страхові витрати на медичну та соціальну допомогу.
Як бачимо, в цьому переліку немає лікарняних, але це не означає, що в цьому випадку лікарняні не будуть виплачуватися. Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону №1105, якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п’ять днів тимчасової непрацездатності, як і раніше, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів роботодавця.
А ось щодо тимчасової втрати працездатності, не пов’язаної із нещасним випадком на виробництві, то розмір виплати лікарняних змінився. За ст. 24 Закону №1105, з 01.01.2015 р. допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:
1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до 3 років;
2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 3 до 5 років;
3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;
4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років;
5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1 — 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».