Зауважимо, що з 01.01.15 року роботодавці, які нараховують своїм працівникам за основним місцем роботи низькі зарплати (менше ніж мінімальна заробітна плата), зобов’язані нарахувати та сплатити єдиний внесок (у частині нарахування) виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування"(абз. 10 та 11 ч. 5 ст. 8 Закону №2464).
Що це означає? Це означає, що загальна база нарахування за місяць особі, що працює за основним місцем роботи не повинна бути меншою за 1218 грн. Водночас це не стосується утримань із заробітної плати в частині ЄСВ. Наприклад, якщо сума нарахованої заробітної плати за місяць склала 350 грн, а ставка ЄСВ 37 % (умовно), то нарахування складатимуть 450.66 (1218 х 37 %), а утримання із заробітної плати – 12.60 (350 х3.6%).
Якщо наймана особа протягом місяця перебувала у відпустці за свій рахунок і їй відповідно заробітну плату не нараховували, то нарахування і утримання за цей місяць такій особі дорівнюватимуть нулю. Чому нарахування дорівнюють нулю? Тому, що відсутня база нарахування як така, тому її не можливо довести до розміру мінімальної заробітної плати.