Звільнення за власним бажанням чи за угодою сторін: що краще для працівника та роботодавця?

Ми вже розглядали процедури звільнення за власним бажанням та за угодою сторін (статтю про це дивіться за посиланням). Але питання все ж залишилися: що краще для працівника та для роботодавця, а також які ризики такого вибору для обох сторін

Розглянемо процедурні порівняння підстав для звільнення, як за власним бажанням, так і за угодою сторін: принципові відмінності, ризики та плюси обрання однієї з них. Звісно, з урахуванням КЗпП, Закону №2136 (воєнний стан), позицій Верховного Суду та практики застосування електронних засобів комунікації.

Чим відрізняються звільнення за власним бажанням або та угодою сторін?

Ось правова природа та нормативна база для обох підстав для звільнення:

– Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП)

• Це одностороннє волевиявлення працівника на припинення трудового договору.
• Не потребує згоди роботодавця, але вимагає попередження за два тижні, якщо інше не передбачено законом.
• Працівник може вимагати звільнення у скорочений строк, якщо має поважні причини (ч. 2 ст. 38 КЗпП): порушення роботодавцем законодавства про працю, переїзд, хвороба, догляд за дитиною, мобінг тощо.
• Нормативна база: ст. 38, 47, 83 КЗпП; ст. 44 КЗпП (вихідна допомога – за певних умов); враховуємо вимоги ст. 4 Закону №2136 щодо розірвання трудового договору у строк, вказаний у заяві, у зв’язку з веденням бойових дій.

– Звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП)

• Це двостороння домовленість, де обидві сторони вільно погоджують припинення трудових відносин і дату звільнення.
• Не вимагає дотримання 14-денного строку.
• Скасовується лише за взаємною згодою.
• Суд перевіряє реальність згоди працівника і відсутність тиску.
  
  

Ключові відмінності між звільненням за власним бажанням та за угодою сторін

Критерій	За власним бажанням (ст. 38 КЗпП)	За угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП)
Ініціатор	Працівник	Будь-яка сторона, за згодою іншої
Строк	Зазвичай 14 днів; може бути менше — якщо є поважні підстави (ч. 2–3 ст. 38, у т.ч. при порушенні законодавства, мобінг тощо)	Узгоджується сторонами; «відпрацювання» не вимагається
Можливість анулювання	Працівник може відкликати заяву до закінчення 14 днів (за винятком, коли на його посаду вже запрошена інша особа в порядку переведення)	Після досягнення згоди — анулювання лише за взаємною згодою
Форма	Письмова заява працівника	Домовленість; на практиці — письмове оформлення (заява + наказ) з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП
Дата звільнення	Останній день строку попередження або інша дата за поважних причин	Будь-яка узгоджена дата, у т.ч. під час лікарняного/відпустки

Основні умови згоди сторін та їх волевиявлення

Волевиявлення має бути вільним, усвідомленим і недвозначним. Заява працівника повинна чітко відображати намір розірвати трудовий договір і дату звільнення.

Якщо звільнення відбувається за угодою сторін, суд перевіряє, чи була взаємна згода на конкретну дату та чи не доводив працівник бажання анулювати домовленість.

Будь-які докази тиску, примусу, погроз, а також твердження про підписання заяви заднім числом можуть стати підставою для поновлення на роботі.

Вам знадобиться!

Детальний опис порядку дій роботодавця та працівника, ризики та інші умови звільнення за власним бажанням або за угодою сторін читайте у статті «Звільнення працівника у 2025 році від А до Я: які підстави та як документально оформити?». 

Судова практика щодо справ по звільнення

1. Заява про звільнення за згодою сторін написана під психологічним тиском та в умовах шантажу (Постанова Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №524/3490/17-ц).
2. Суд визнав незаконним звільнення працівника за заявою, яку він порвав і викинув у смітник (Хмельницький апеляційний суд, постанова від 07.11.2023 у справі №686/2873/23).
3. Заява працівника про відкликання заяви про звільнення, відправлена електронною поштою з УЦП, була визнана не отриманою роботодавцем, за відсутності доказів її отримання – суд визнав звільнення законним (Постанова Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №299/2706/20).
4. Згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення не означає, що трудовий договір може бути припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, якщо сторони не досягли домовленості про припинення трудового договору саме з цієї підстави (за угодою сторін) (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №487/5015/16-ц).
5. Угода сторін не вимагає 2-тижневого попередження; дату визначають сторони (постанова Верховного Суду 29 червня 2022 року у справі №748/1266/21).
6. Для законності звільнення суди перевіряють: чи була дійсна домовленість, чи було вільне волевиявлення працівника на момент наказу, чи не просив працівник анулювати домовленість і чи була на це згода роботодавця (постанова Верховного Суду від 11.10.2024 у справі №757/18577/22-ц).
7. Практика допускає, що мовчазна поведінка працівника може трактуватися як згода, але це «тонкий лід» – усе залежить від доказів (постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №222/438/17-ц та від 20.06.2019 у справі №264/2678/17).
8. Узгодити дату звільнення можна ставити навіть під час лікарняного чи відпустки (постанова Верховного Суду від 8 лютого 2023 року у справі №207/831/20, у справі від 17.01.2025 №522/2588/23).

Оформлення звільнення: форма, наказ, документи

Обов’язкові документи:

1. Заява працівника (власноручна або електронна з КЕП/офіційної електронної адреси).
2. Наказ про звільнення (форма №П-4 або довільна, із зазначенням підстави та норми КЗпП).
3. Запис у трудовій книжці (на вимогу працівника), відображення звільнення в єдиній звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ.
4. Документи про остаточний розрахунок в день звільнення – заробітна плата, компенсація невикористаних відпусток тощо.

Чи можлива електронна заява про звільнення?

Так, це можливо!. Така заява може бути надіслана електронною поштою з особистої адреси працівника або через месенджер (Viber, WhatsApp тощо). Але при цьому потрібне підтвердження, що роботодавець взяв її до відома (підтвердження отримання): скріншот, реєстрація тощо.

Верховний Суд визнає такі повідомлення належним доказом волевиявлення, якщо не спростовано факту надсилання і змісту (наприклад, справа №127/1254/23, постанова КЦС Верховного Суду від 12.03.2024).

Чи можна змінити дату звільнення за власним бажанням?

Якщо працівник вже подав заяву, а роботодавець вже її прийняв та видав відповідний наказ, чи може змінитися дата звільнення? Або чи може працівник передумати і взагалі не звільнятися?

Щоб відповісти на ці питання, подивимось у судову практику:

• Відкликання заяви можливе до закінчення 14 днів, окрім випадку запрошення іншого працівника в порядку переведення; звільнення проводиться в останній день строку попередження (постанова Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/243/16).
• А от роботодавець не може самовільно змінювати дату звільнення або строки попередження про звільнення за власним бажанням. Він має дотримуватися волі працівника та норми закону (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі №279/3334/17).
• За ч. 3 ст. 38 КЗпП скорочення строку від попередження роботодавця до звільнення допускається при доведених порушеннях (у т.ч. мобінг, невиплата тощо). Суди ретельно перевіряють наявність підстав і доказів (постанова Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №369/12450/21).

Яку підставу для звільнення краще обрати, щоб швидко почати отримувати допомогу як безробітний? 

Під час воєнного стану стаття звільнення не має значення. Згідно з п. 3-3 розділу VIII Закону №1533 допомога по безробіттю призначається з першого дня після дня надання статусу безробітного.

Отже, що обрати: «власне бажання» чи «угоду сторін»?

• Для отримання допомоги з безробіття – стаття звільнення не має значення. 
• Хочете піти швидко й узгодити компенсацію/умови – спробуйте угоду сторін.
• Хочете гарантоване звільнення за власною ініціативою – звільняйтесь за власним бажанням, але попереджайте за 2 тижні (або доводьте підстави для скорочення строку).
• Якщо є порушення з боку роботодавця – доцільно обирати ч. 3 ст. 38 КЗпП та збирати докази порушень для суду.