Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Укладаючи договір оренди, предметом якого є будівля, споруда (їх частина) чи земельна ділянка, як правило, ніхто зі сторін договору не замислюється про виконання цього договору у разі смерті одного з контрагентів. Як правило, з усіх питань, не врегульованих у договорі, сторони керуються чинним законодавством.
Хоча на практиці в деяких договорах особливо сумлінні орендарі (переважно підприємці-фізособи) згадують про такі форс-мажорні обставини та встановлюють порядок дії договору та сплати орендної плати за користування майном у разі їхньої раптової смерті.
У будь-якому випадку таке делікатне питання заслуговує не меншої уваги, ніж будь-які інші питання виконання договорів оренди.
Мін’юст для вирішення цієї проблеми звертається до вимог чинного ЦКУ та зазначає, що:
- для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті;
- боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори, зокрема в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання. При цьому нотаріус повідомляє кредитора про внесення боргу у депозит.
Підпунктом 2.1 пункту 2 глави 21 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.2012 р. №296/5, передбачено, що внесення особою грошових сум у депозит нотаріуса проводиться шляхом внесення переказу готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунка особи на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах Держказначейства відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум.
Таким чином, Мін’юст доходить висновку, що у випадку смерті орендодавця для належного виконання зобов’язань орендар має право внести грошові суми на депозит нотаріуса для подальшої їх передачі спадкоємцям такого кредитора-орендодавця.
