Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) прийнято Постанову Пленуму «Про деякі питання судової практики при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин» (від 30.03.2012 №5, далі — Постанова).
На думку експертів УКБС, із прийняттям Постанови буде вирішено низку актуальних питань судової практики та мінімізовані банківські ризики при врегулюванні кредитних спорів.
Раніше Асоціація «Український Кредитно-Банківський Союз» наголошувала на недосконалості правового поля, що заважало активізації кредитування реального сектору економіки, ускладнюючи її оздоровлення та підвищення конкурентоспроможності.
На думку експертів Асоціації, цьому перешкоджала правова невизначеність у питаннях щодо визнання кредитних договорів недійсними із-за суттєвої зміни умов та договорів поруки, у зв’язку з підвищенням процентної ставки за кредитом. Але з прийняттям Постанови суди отримають чіткі механізми вирішення кредитних спорів.
ВССУ роз’яснив, що кредитні договори не можуть бути визнані недійсними у зв’язку з суттєвою зміною умов, пояснюючи це тим, що зростання (коливання) курсу інвалюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору за ст. 652 Цивільного кодексу України. Адже це стосується обох сторін договору, і позичальник в момент укладення договору має зважити ризики, пов’язані із зміною курсу гривні України до інвалюти.
Але при цьому ВССУ нагадав про визначений низкою нормативно-правових актів України обов’язок банків під час надання кредиту попереджати споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за цим договором несе споживач.
Також роз’яснено, що договори поруки не можуть бути визнані недійсними у зв’язку з підвищенням процентної ставки за кредитом. Адже якщо у договорі поруки передбачена можливість зміни розміру процентів (та ін.) без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом домовленості банку і поручителя. Таким чином, останній дав згоду на зміну основного зобов’язання.
Наголошено, що невиконання вимог Закону (ч.1 ст. 35) про надіслання іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення зобов’язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду. Крім того, зазначено, що банк не зобов’язаний інформувати поручителя про фінансовий стан позичальника, оскільки це не передбачено законодавством України. Адже особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК), а порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або в повному обсязі (право вибору). Таким чином, незадовільний майновий стан позичальника не є підставою для визнання договору поруки недійсним.
Разом з тим з’ясовано питання: підсудності третейському суду справ про стягнення заборгованості з фізосіб по кредитах; заборони виїзду боржникам за межі України, а також виконання кредитних договорів чи договорів поруки у випадку смерті позичальника та ін.
«Прийняття ВССУ Постанови Пленуму додало ясності до судових рішень, оскільки роз’яснення вищої інстанції є обов’язковими для судів під час розгляду відповідних справ, — зазначила генеральний директор Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз» Галина Оліфер. — Внаслідок цього не тільки буде забезпечено однакове застосування судами законодавства з кредитних правовідносин, а й підвищена прогнозованість фінансового ринку. Зокрема, щодо врегулювання проблемної заборгованості, яка (за даними НБУ на 01.05.2012) сягнула майже 82 млрд грн».
