Податковий спір за результатами перевірки-2026: позиція Верховного суду

1. Хто має доводити в податковому спорі: два правила однієї статті
2. Справа №280/2818/25: як дані ПРРО стали ключовим доказом
3. Чотири принципи Верховного Суду про тягар доказування
4. Помилка програмування ПРРО: що саме потрібно довести
5. Тягар доказування працює в обидва боки: епізод зі штрафом 1 020 грн
6. Номенклатура товарів у ПРРО: більше ніж фіскалізація
7. Висновок

Серед підприємців, які судяться з податковою, живе зручне переконання: доводити має ДПС, а платнику достатньо все заперечити. Частково це правда, і саме тому переконання таке живуче.

Але тягар доказування в податковому спорі влаштований складніше, і Верховний Суд у постанові від 09.07.2026 року у справі №280/2818/25 показав, де проходить межа. Підприємиця стверджувала, що назви товарів у її чеках з’явилися через помилку програмування ПРРО. Апеляція їй повірила, а касація пояснила, чому одних слів для цього замало.

«Юридична компанія YANKIV» розбирає, хто і що має доводити в податковому спорі, коли ваші власні чеки стають доказом проти вас.

Хто має доводити в податковому спорі: два правила однієї статті

Логіка Верховного Суду тримається на статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Вона складається з двох частин, і саме взаємодія між ними вирішила цю справу.

Частина 2 статті 77 КАС України закріплює правило, яке всі знають: у спорах із суб’єктом владних повноважень саме він зобов’язаний довести правомірність свого рішення. Простими словами, якщо податкова виписала вам штраф, вона має показати суду, за що саме і на якій підставі. Ви не мусите першими доводити, що порушення не було.

Частина 1 тієї ж статті працює в обидва боки: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Тобто щойно ви не просто кажете «податкова помиляється», а висуваєте власну версію подій, ця версія теж потребує підтвердження.

Здається, що ці два правила суперечать одне одному. На практиці вони доповнюють одне одного: податкова доводить порушення, а платник доводить факти, на які сам посилається. Апеляція у справі №280/2818/25 застосувала лише частину 2 і поклала весь тягар спростування пояснень підприємиці на контролюючий орган. Верховний Суд визнав такий підхід помилковим.

Справа №280/2818/25: як дані ПРРО стали ключовим доказом

Постанова ухвалена за результатами фактичної перевірки вейп-шопу в Запорізькій області, але висновки суду про доказування стосуються будь-якого ФОП, який продає товари через РРО або ПРРО і сам формує їхню номенклатуру.

Що зафіксувала податкова і що відповіла підприємиця

Податкова перевіряла торгову точку за період з 1 жовтня 2024 року по 17 січня 2025 року. Інспектори провели контрольну закупку ароматизатора із вмістом нікотину 50 мг і паучів із вмістом нікотину 43 мг, а потім проаналізували власну базу електронних копій чеків, пробитих через ПРРО підприємиці.

Там знайшлися продажі з цілком зрозумілими назвами: «Нікотинові Паучі» та ароматизатори із зазначенням вмісту нікотину. У підсумку 21 лютого 2025 року підприємиця отримала сім податкових повідомлень-рішень, найбільше з яких, на 642 703 грн, стосувалося продажу ароматизаторів і гліцерину як забороненої сировини на суму 321 351,50 грн.

Захист будувався на тому, що товари мали виключно харчове призначення, а це підтверджували сертифікати відповідності. Назви на кшталт «нікотинові» та вказаний у чеках вміст нікотину підприємиця пояснила помилковим програмуванням найменувань у ПРРО.

Зверніть увагу на суть цього аргументу: підприємиця не спростовувала документи податкової, а заперечувала достовірність власних первинних документів, які сама ж і сформувала. Саме ця деталь стала центральною для Верховного Суду.

Три інстанції та три різні підходи до доказів

Суд першої інстанції 29 липня 2025 року в позові відмовив: доводити потрібно сам факт продажу заборонених речовин, а доказів торгівлі харчовою продукцією в цьому магазині немає.

Апеляція 24 грудня 2025 року, навпаки, задовольнила позов повністю, бо податкова не відбирала зразків і не проводила експертизи, а спиралася лише на етикетки та дані ПРРО. Пояснення про помилку програмування суд узяв до уваги, а обов’язок спростувати їх поклав на податкову.

Верховний Суд цю постанову в частині шести податкових повідомлень-рішень скасував і направив справу на новий розгляд. Касація не вирішувала, хто правий по суті: за частиною 2 статті 341 КАС України вона не має права встановлювати факти чи переоцінювати докази. Вона лише пояснила, як апеляція має розподілити тягар доказування.

Чотири принципи Верховного Суду про тягар доказування

Суд сформулював конкретні правила, і кожне з них варто приміряти на власний бізнес, бо всі вони стосуються не вейпів, а того, як суд оцінює ваші власні документи.

• Презумпція правомірності рішень ДПС не скасовує обов’язку платника. Контролюючий орган доводить правомірність свого рішення, але кожна сторона зобов’язана довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
• Дані фіскальних чеків мають доказове значення. Якщо платник сам сформував номенклатуру та відобразив у чеках назву «нікотиновий» або конкретний вміст речовини, він тим самим визначив специфікацію свого товару.
• Голослівне заперечення не працює. Твердження про «помилку програмування» не нівелює зафіксованих даних автоматично, а зміна позиції в суді вимагає належних і достатніх доказів.
• Тягар доказування переходить на того, хто заперечує власні документи. Суд розцінив таке заперечення як відмову від визнання обставин за частиною 2 статті 78 КАС України, а це переносить обов’язок доведення на сторону, яка від визнання відмовилася.

Разом ці принципи дають просту формулу. Податкова доводить, що порушення було. Але якщо ваш захист будується на тому, що ваші ж чеки неправдиві, доводити цю неправдивість доведеться вам, а не інспектору.

Помилка програмування ПРРО: що саме потрібно довести

Верховний Суд не сказав, що посилання на технічну помилку неможливе в принципі. Він сказав, що це самостійна обставина, яка потребує доказів. Підприємиця зобов’язана довести суду, що назва «нікотинові» чи дозування 50 мг у системі обліку були наслідком істотної помилки, а не відображенням реальних властивостей товару.

Що це означає на практиці? Сторона, яка заперечує власні первинні документи, має підтвердити реальні характеристики товару або причини технічного збою. Одних пояснень для цього недостатньо. Не рятують самі по собі й сертифікати на харчову продукцію: суд зобов’язав зіставити такі пояснення з реальним асортиментом магазину та профілем діяльності підприємця, а доказів торгівлі харчовими добавками за цією адресою не було.

Є ще одна деталь. Верховний Суд нагадав апеляції про принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зі статті 2 та частини 4 статті 9 КАС України: суд може витребувати докази з власної ініціативи. Тож він не має права просто зафіксувати «податкова не довела» і зупинитися, якщо у справі лежать чеки з назвами товарів, які ніхто не перевірив.

Тягар доказування працює в обидва боки: епізод зі штрафом 1 020 грн

Було б неправильно читати постанову як рішення виключно на користь податкової: той самий принцип у цій же справі спрацював проти ДПС.

Штраф 1 020 грн за пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу податкова наклала за ненадання документів під час перевірки. Але єдиним доказом надіслання запиту виявився фіскальний чек поштового відділення.

Верховний Суд погодився з апеляцією: такий чек не показує ні змісту листа, ні факту його отримання адресатом. Довести не лише складання запиту, а й його вручення має контролюючий орган, і без цього висновок про порушення є припущенням. У цій частині постанову апеляції залишено без змін.

Контраст показовий. Податкова спиралася на документ, який нічого не підтверджує, і програла епізод. Платник заперечував власні документи без доказів і втратив виграну в апеляції справу. Тягар доказування в податковому спорі не має «улюбленої» сторони: він переходить до того, хто робить твердження.

Номенклатура товарів у ПРРО: більше ніж фіскалізація

Головний практичний висновок постанови стосується буденної роботи з касою. Правильність номенклатури товарів у РРО/ПРРО має значення не лише для фіскалізації. У разі спору з ДПС ці дані можуть стати одним із доказів, за якими суд оцінюватиме реальний характер господарської операції.

Здається, що назва товару в чеку є формальністю, яку налаштували один раз і забули. На практиці кожен чек є первинним документом, який ви сформували самі і який зберігається в базі податкової.

Інспектор може проаналізувати чеки за весь період перевірки, як у справі №280/2818/25. Якщо назви в ПРРО не відповідають тому, що ви насправді продаєте, у суді ви опинитеся в позиції сторони, яка заперечує власні документи, з усіма наслідками для тягаря доказування.

Висновок

Правило «податкова повинна все довести» працює, але не означає, що платник може обмежитися запереченням. Верховний Суд у справі №280/2818/25 розділив дві речі: обов’язок ДПС довести порушення і обов’язок платника довести факти, на яких він будує свій захист. Якщо ви стверджуєте, що дані вашого ПРРО помилкові, ця обставина сама потребує доказів, і збирати їх маєте ви.

Наша порада проста. Ставтеся до номенклатури в РРО/ПРРО як до документа, який колись може прочитати суддя. А якщо спір уже виник, не будуйте захист лише на тезі «податкова нічого не довела»: оцініть, які з ваших документів працюють проти вас, і підготуйте докази під кожне заперечення ще до подання позову.

Спір із податковою виграють не гаслом «ДПС нічого не довела», а підготовленими доказами під кожне заперечення.