Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
В оглядовому листі від 30.12.2011 р. №01-06/1872 ВГСУ узагальнив практику застосування законодавства у сфері постачання електроенергії.
У зазначеному узагальненні особливу увагу суд приділив питанню визнання недійсними актів різних суб’єктів, що обмежують права й інтереси суб’єктів господарювання та споживачів, в аспекті підсудності справ хозсудам, тобто практики застосування ст. 12 ГПК.
Так, акт екологічної, аварійної і технологічної броні електропостачання споживача не є операцією, і не має характеру акту в сенсі статті 20 ГК, бо не породжує, не змінює та не припиняє цивільних правовідносини. Такий акт є документом, що фіксує величини електричної потужності і мінімальний рівень споживання, які визначаються вимірами або розрахунковим шляхом, має виключно технічний характер та складається з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через припинення електропостачання. Отже, такий акт не можна визнати недійсним у порядку господарського судочинства.
Також не є актом у розумінні ст. 20 ГК рішення постачальника електроенергії про нарахування вартості недорахованої спожитої електроенергії. ВГСУ вважає, що за своєю правовою природою такий акт є оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру.
Відповідно, у разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції зацікавлена сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодуванні збитків, заподіяних її застосуванням.
