Національна Асоціація Адвокатів України розповідає, що військовослужбовці, які під час воєнного стану звільняються за сімейними обставинами у зв’язку з необхідністю постійного догляду за дружиною чи чоловіком з інвалідністю I або II групи, мають підтверджувати цю підставу висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) та довідкою за формою №080-4/о.
Такого висновку у справі №480/9446/24 дійшов Сумський окружний адміністративний суд, з яким 4 вересня погодився Другий апеляційний адміністративний суд.
Військовослужбовець подав рапорт про звільнення зі служби у зв’язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з інвалідністю I групи. До рапорту він додав копії особистих документів, свідоцтво про шлюб та медичні висновки, які підтверджували наявність у дружини інвалідності та потребу у постійному догляді.
Але військова частина відмовила у задоволенні рапорту, вважаючи надані документи неналежними: у довідці медико-соціальної експертної комісії було зазначено лише про потребу у сторонньому догляді, а висновок лікарсько-консультативної комісії, на думку командування, в даному випадку застосовуватися не міг. Також були вказані технічні неточності у медичних паперах та нібито недоліки у змісті самого рапорту.
Військовослужбовець оскаржив відмову в суді. Формування правової позиції та представництво його здійснював голова Центру надання методичної допомоги та координації волонтерського руху адвокатів з правового захисту військовослужбовців при Національної асоціації адвокатів України Ярослав Романенко.
Суд проаналізував норми Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» та дійшов висновку, що підставою для звільнення є саме необхідність постійного догляду за дружиною або чоловіком з інвалідністю I чи II групи. Закон не визначає конкретного документа, яким підтверджується така потреба, тому слід враховувати як довідку МСЕК, так і висновки ЛКК.
Водночас МСЕК визначає лише потребу у «сторонньому догляді», тоді як поняття «постійний догляд» охоплює безперервність і повну нездатність особи до самообслуговування. Таку відмінність уже раніше роз’яснив Верховний Суд у справі №120/1909/23 (постанова від 21.02.2024).
Щодо осіб, які за станом здоровʼя нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до повноважень ЛКК. Ці заклади охорони здоровʼя мають право, зокрема, давати висновки:
- висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – до досягнення дитиною 16-річного віку;
- висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
- висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
- висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом МОЗ від 31.07.2013 №667.
Тож висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують догляду (форма №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг, може бути доказом того, що особа, яка за станом здоровʼя нездатна до самообслуговування і потребує постійно стороннього догляду.
З цих підстав відмову військовослужбовцю визнано протиправною, а військову частину зобов’язано ухвалити рішення про його звільнення з підстав, передбачених законом.