Судова влада України розповідає, що для набуття корпоративних прав на частку у складеному капіталі фермерського господарства недостатньо самого договору купівлі-продажу частки. Вирішальне значення має належне оформлення передачі частки, зокрема складення та підписання акта приймання-передачі частки з нотаріальним засвідченням підписів сторін. Відсутність такого акта унеможливлює державну реєстрацію змін щодо складу учасників та розміру їх часток, а також не дає підстав для судового визначення розміру складеного капіталу та часток учасників.
Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Позивачка звернулася до суду з вимогою визначити розмір складеного капіталу фермерського господарства та частки його учасників після укладення договору купівлі-продажу частки з одним із членів господарства. Вона зазначала, що через окупацію території та неможливість контакту з продавцем частки не змогла оформити необхідні документи для державної реєстрації змін до складу учасників господарства.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову. Не погодившись із такими рішеннями, позивачка подала касаційну скаргу.
Переглядаючи справу, Верховний Суд звернув увагу, що Закон України «Про фермерське господарство» не містить спеціального регулювання порядку відчуження частки у складеному капіталі фермерського господарства, тому до таких правовідносин застосовуються за аналогією положення законодавства про товариства з обмеженою відповідальністю.
КГС ВС зазначив, що укладення договору купівлі-продажу частки є лише правовою підставою для її відчуження, однак саме по собі не підтверджує передачу корпоративних прав набувачу. Передання частки потребує окремого волевиявлення сторін, яке фіксується актом приймання-передачі частки.
Суд наголосив, що акт приймання-передачі частки не лише є технічним документом, а підтверджує фактичний перехід володіння корпоративними правами та має самостійне юридичне значення. Для проведення державної реєстрації змін щодо складу учасників товариства або фермерського господарства законодавством передбачено подання саме такого акта з нотаріально засвідченими підписами сторін.
Верховний Суд установив, що сторони уклали договір купівлі-продажу частки та здійснили розрахунок за неї, однак акт приймання-передачі частки не був складений і підписаний. Також позивачка не довела, що продавець частки перебував на тимчасово окупованій території та об’єктивно не міг оформити відповідні документи.
За таких обставин КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визначення судом нового складу учасників фермерського господарства та розміру їх часток, оскільки належний перехід корпоративних прав не був підтверджений.
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Постанова КГС ВС від 19 травня 2026 року у справі №916/2938/24.
