Судова влада України розповіла, що попереднє відчуження забудовником майнових прав на нерухомість первісному набувачу за правочином, презумпція правомірності якого не спростована, виключає можливість витребування цього майна в кінцевого набувача лише з тієї підстави, що право власності первісного набувача зареєстровано на підставі судового рішення, яке згодом було скасоване.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
У справі, що переглядалася, забудовник продав майнові права на нежитлове приміщення, вартість яких покупець сплатив у повному обсязі. Надалі на підставі судового рішення за покупцем було зареєстровано право власності на це приміщення, яке згодом кілька разів відчужувалося. Після скасування зазначеного судового рішення забудовник звернувся з позовом про витребування приміщення в кінцевого набувача, посилаючись на те, що майно вибуло з його володіння поза його волею.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив з огляду на те, що майно вибуло з володіння товариства на підставі судового рішення, яке надалі було скасоване, тобто поза його волею.
ОП КЦС ВС скасувала ухвалені в цій справі судові рішення судів попередніх інстанцій і відмовила в позові, сформулювавши правові висновки, які мають враховуватися судами при застосуванні відповідних норм права (ч. 4 ст. 263 ЦПКУ).
ОП виходила з того, що в разі виконання інвестором своїх зобов’язань за договором майнові права на об’єкт інвестування після завершення будівництва трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за таким інвестором як первісним власником.
У цій справі забудовник продав майнові права на спірне нежитлове приміщення та отримав їх повну вартість. Водночас після введення будинку в експлуатацію він не вчинив дій, необхідних для передання об’єкта покупцеві й оформлення за ним права власності. За таких обставин саме покупець є первісним власником майнових прав на спірне приміщення.
ОП КЦС ВС зазначила, що вимога забудовника про витребування цього приміщення в кінцевого набувача не узгоджується із засадами добросовісності та справедливості, оскільки забудовник сам раніше відчужив майнові права на об’єкт за чинним правочином і отримав за них повну оплату. Тому в нього немає правових підстав для виникнення права власності на спірне майно і, відповідно, для його витребування в кінцевого набувача.
Ураховуючи встановлені обставини та з метою забезпечення єдності судової практики, ОП КЦС ВС сформулювала такий висновок щодо застосування норм права: у разі, коли забудовник відчужив майнові права на нежитлове приміщення на підставі правочину первісному власнику майнових прав, презумпція правомірності якого не спростована, у нього немає правових підстав для витребування спірного майна в кінцевого набувача.
У зв’язку із цим ОП відступила від підходу, викладеного в постановах КЦС ВС, за яким вибуття майна з володіння забудовника на підставі судового рішення, яке надалі було скасоване, вважалося вибуттям поза його волею та давало підстави для витребування такого майна. ОП КЦС ВС наголосила, що в такій ситуації необхідно враховувати попереднє відчуження забудовником майнових прав на об’єкт іншій особі за чинним правочином.
Посилання на повний текст постанови ОП КЦС ВС від 07.09.2026 року у справі №367/3272/19 (провадження №61-11176сво24) буде невідкладно додано після його оприлюднення в ЄДРСР.
