У зв'язку із запровадженням з 01.01.2013 р. нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їхніх обтяжень ВГСУ у коментованому Листі звернув увагу на окремі питання. Розглянемо їх докладніше.
1. З 01.01.2013 р. орган держреєстрації проводить державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зокрема:
— з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, наприклад на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з внесенням до СФ юрособи нерухомого майна;
— на підставі рішень органів влади (включаючи відповідні рішення суду, що набрали законної сили);
— речових прав, які виникли до 01.01.2013 р. та не були зареєстровані раніше (йдеться, зокрема, про реєстрацію будівель, квартир, об'єктів незавершеного будівництва в БТІ, земельних ділянок у Поземельній книзі тощо).
На відміну від органів держреєстарції, нотаріуси проводитимуть держреєстрацію прав власності та інших речових прав:
— перед вчиненням певної нотаріальної дії, у разі якщо реєстрацію такого права власності було проведено до 01.01.2013 р.;
— внаслідок вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва.
2. Змінився законодавчий підхід до порядку скасування державної реєстрації прав за судовим рішенням. Так, попередньо державна реєстрація речових прав скасовувалася, зокрема, у разі винесення судом відповідного рішення, про що вносилися дані до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відтепер внесення до Держреєстру прав на нерухоме майно запису про скасування держреєстрації прав здійснюється саме на підставі рішення суду, яким скасовано рішення про реєстрацію таких прав.
3. При здійсненні державної реєстрації речових прав та їхніх обмежень держреєстраторам надано можливість, зокрема, у разі надходження запитів від органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання інформації використовувати реєстраційні дані:
— Реєстру прав власності на нерухоме майно;
— Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;
— Державного реєстру іпотек.
ВГСУ зазначає, що зважаючи на виконання БТІ своїх функцій на папері, а також на те, що чинним законодавством України не передбачено доступу органів держреєстрації речових прав до баз даних органів Державного земельного кадастру (є лише механізм обміну інформацією), суди під час розгляду справ можуть за потреби одночасно звертатися і до органів земельних ресурсів, і до БТІ.