Фабула судового акту: У даній справі фізособа-підприємець, на думку податківців, використовувала працю двох працівників, трудові відносини з якими належним чином оформлено не було у зв’язку із чим підприємцем не було сплачено податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ у належному розмірі
У зв’язку із цим стосовно ФОП фіскалами було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати та збільшено суму грошового зобов'язання за військовим збором, прийнято рішення, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) про сплату суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені.
ФОП із таким рішенням не погодився і оскаржив їх у судовому порядку зазначивши у своєму позові, що вказані рішення було прийнято на підставі пояснень осіб, які ніколи в нього не працювали, а іншого податківцями доведено не було.
При цьому суди стали на бік платника податків і зазначені рішення скасували.
Своєю чергою, ДФС оскаржила такі рішення у касаційному порядку.
Переглядаючи вказані рішення із врахуванням доводів, викладених у скарзі КАС із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій погодився.
Приймаючи вказане рішення КАС послався на наступне.
Відповідно до матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій рішення та вимоги податківцями прийнято на підставі того, що підприємцем було виплачено дохід без оформлення трудових відносин. При цьому, як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються лише на письмових поясненнях осіб, які нібито працювали у ФОП.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Проте контролюючим органом не надано суду доказів, які б підтверджували пояснення нібито працівників щодо отриманих ними сум заробітної плати, та які б дійсно свідчили про виплату позивачем заробітної плати готівкою.
Одночасно згідно матеріалів справи викликана як свідок «працівник» в судове засідання не прибув; направити повістку іншому свідку не вбачається можливим, за відсутності адреси в письмових поясненнях та ненадання інформації щодо неї відповідачем.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в акті перевірки вказано непідтверджені суми, які фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом зобов'язань позивачу по ПДФО, військового збору та сум єдиного внеску.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.
Посилання відповідача на наявність письмових пояснень за відсутності допиту свідків в судовому засіданні, не дає можливість вважатися такі пояснення доказами по справі, оскільки фактичні данні відповідно до ст. 69 КАСУ встановлюються судом саме на підставі показань свідків допитаних судом.
Одночасно пояснення зазначених осіб, адресованих податковому органу, фактично містять інформацію про вчинення позивачем певних дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як грубе порушення законодавства України про працю. Проте допустимих доказів вчинення роботодавцем відносно працівників порушення законодавства про працю податковим органом суду надано не було.