Фабула судового акта: Не можна не визнати існування у «фінансовому житті» країни такого явища, як криза неплатежів за кредитними договорами. Ця проблема іноді змушує банки поступатись боржникам, в той чи інший спосіб реструктуризуючи їх заборгованість. Як правило це відбувається шляхом прощення частини боргу відповідно до ст. 605 ЦКУ, чи – за відповідною домовленістю сторін відповідно до ст. 604 ЦКУ. В результаті цих дій позичальник сплачує частину боргу, а інша частина списується банком. Припинення зобов’язання внаслідок прощенням боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов’язку сплатити решту кредитної заборгованості, з іншого боку може породжувати податкові зобов’язання перед державою.
Справа, що пропонується увазі читачів, стосується випадку, коли Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» анулювало заборгованість позичальника (позивач) за пенею в розмірі 233 687,74 грн, що сформувалась у зв’язку з неналежним виконанням кредитного договору.
Ці обставини і стали підставою для винесення податковим органом (відповідач) податкового повідомлення-рішення, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб внаслідок недекларування суми доходів у вигляді додаткового блага. Позивач просив визнати це податковое повідомлення-рішення,протиправним та скасувати його.
Суди, в тому числі і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, стали на бік позивача. При цьому суд касаційної інстанції дішов наступних висновків.
До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абз. «д» пп. 164.2.17 ПКУ віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.
У розумінні цих приписів закону сума пені, яку прощено (анульовано) кредитором, не відноситься до додаткового блага платника податків і не може включатися до загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відтак, відсутність складу податкового правопорушення, обумовила протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яким за порушення пп. 49.18.4 ПКУ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 46 684,70 грн., з яких 36 803,76 грн за податковим зобов'язанням та 9 880,94 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
У зв’язку з цією справою варто нагадати, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анульовання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку (див., наприклад, постанову ВАСУ від 06.09.2017 р. у справі №К/800/5707/17).