Фабула судового акта: В цій справі судами було встановлено, що згідно належним чином схваленого колективного договору на 2015 - 2016 рік між адміністрацією і профспілковим комітетом дослідної станції Інституту сільського господарства Національної академії аграрних наук України (позивач), визначено забезпечити працівників, зайнятих на польових роботах, гарячим харчуванням на час проведення таких робіт за принципом «шведського столу».
Наведені обставини та практична реалізація позивачем зазначеного положення колективного договору і стали підставою для прийняття державною податковоюінспекцією (ДПІ, відповідач) податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 53 354,31 грн, штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13 338,58 грн та пені у сумі 97 036,79 грн, яке оскаржувалось в адміністративному суді.
Позов був вирішений на користь позивача, що обумовило подання ДПІ касаційної скарги, в який відповідач зазначав, всупереч положень Податкового кодексу України вказані послуги харчування не були включені до загального оподатковуваного доходу працівників. Адже, суми вартості таких обідів у 2015-2016 роках з метою оподаткування повинні розглядатись як додаткове благо і входити до загального місячного оподатковуваного доходу працівників, який підлягає оподаткуванню податковим агентом - продавцем на загальних підставах в тому місяці, коли були отримані (нараховані). Відтак, за думкою скаржника, судами попередніх інстанцій порушено вимоги абз. «б» пп. 164.2.17, пп. 168.1.1, 168.1.2, п. 176.2 ПКУ.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду цю касаційну скаргу залишив без задоволення, а судові рішення – без змін, виходячи з того, що ДПІ не встановлено нарахування позивачем сум доходу у вигляді додаткового блага (чи включення таких сум до загального місячного (річного) доходу як інший дохід) за харчування кожному працівнику та такі суми не включалися до загальномісячного оподатковуваного доходу цих працівників, тобто об`єкт оподаткування та база оподаткування податком на доходи фізичних осіб відсутні.
За висновком ВС/КАС додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язано із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та бути виражене у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностях, послугах чи інших видах доходу. ДПІ під час визначення додаткового блага повинна обов`язково вказувати фізичну особу - платника податків, у якої це благо виникає, та період, у який це додаткове благо виникло.
Але ж в актах перевірки відповідачем взагалі не визначено конкретних фізичних осіб, у яких виникло додаткове благо та податковий період, у який це додаткове благо виникло.
Таким чином донарахування податку на доходи фізичних осіб здійснено не шляхом визначення податку з доходу, отриманого конкретною фізичною особою, а з суми, на яку надано відповідачем обіди, сплаченої підприємством.
Такий підхід до визначення податкового зобов`язання не ґрунтується на нормах ПКУ.
ВС/КАС також нагадав, що відповідно до пп. 164.2.17 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.
Додатково до винятків, передбачених пп. «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.
На жаль, в постанові ВС/КАС відсутній чіткий висновок про те, що рішення ДПІ також суперечить і наведеним приписам закону в частини невключення до оподатковуваного доходу додаткового блага, зумовленого виконанням платником податку трудової функції і відповідно до колективного договору. Втім, суд касаційної інстанції все ж звернув увагу на ці обставини.
Від редакції:
У випадках прийняття судових рішень щодо скасування ІПК, в яких шведський стіл визнається додатковим благом, податківці видають нові роз'яснення. І в цих ІПК вони починають говорити вже про віднесення вартості шведського столу до інших доходів. Про це ми писали тут>>