«Вісник. Офіційно про податки»
Торкаючись теми фактичних перевірок суб’єктів господарювання, пригадаймо насамперед підстави для їх проведення.
Таких підстав у ст. 80 ПКУ виписано в кількості семи підпунктів, а саме з пп. 80.2.1 по пп. 80.2.7 ПКУ.
Таким чином, виходячи з вищезазначених норм, фіскальний орган, приймаючи рішення щодо проведення фактичної перевірки того чи іншого платника, зобов’язаний в наказі щодо такої перевірки здійснити посилання на істинні порушення суб’єктом господарювання.
Однак, як свідчить на сьогодні практика, контролюючі органи у вищезгаданих наказах здійснюють посилання – саме як на підставу проведення фактичної перевірки – доповідну записку структурного підрозділу податкового органу.
В свою чергу, при огляді останньої судової практики з цього питання привернула увагу постанова Верховного Суду у справі від 05.03.2019 р. №820/4893/18 (далі – Постанова). Саме в ній мова йде про визнання протиправним та скасування наказу. Одне із підприємств Харківської області звернулось до суду саме з приводу того, що в наказі на проведення фактичної перевірки не зазначено конкретної підстави, за наявності якої може така перевірка проводитись, натомість лише перераховано норми кодексу.
Разом з тим, відстоюючи фіскальну функцію, податковий орган наполягав «…про достатність зазначення в наказі про призначення перевірки відповідної норми кодексу, а також стверджував, що суди не повинні втручатись у дискрецію (вирішення посадовою особою або державним органом будь-якого питання на власний розсуд) суб'єкта владних повноважень, що полягає у вільному виборі контролюючим органом виду перевірки, яка найбільш ефективно забезпечить реалізацію функції податкового контролю».
Крім того, як вбачається зі змісту Постанови «…судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття наказу, що оскаржується, стала доповідна записка заступника начальника управління фіскального органу, в якій просили керівника податкового органу доручити підпорядкованим підрозділам здійснити заходи в межах діючого законодавства по ряду питань, зокрема: дослідити можливість використанням в господарській діяльності придбаних ТМЦ, відповідність їх обліку, порядку ведення розрахункових та касових операцій; встановити наявність кваліфікованого персоналу та фізичну можливість виконання задекларованих послуг, враховуючи специфіку виконаних робіт, в межах чого дослідити питання використання праці найманих осіб без належного оформленій трудових відносин та виплати доходів у вигляді зарплатами без сплати податків; перевірити наявність залишків ТМЦ на власних та орендованих складських приміщеннях».
Як бачимо з вищезазначеного, аналогічно наказу, доповідна записка не містить жодної інформації стосовно того, в рамках яких саме заходів встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів встановлено факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій або ж інших доказів вчинення таких операцій встановлена контролюючим органом.
То ж зрозуміло, що одним із законних способів захисту платника податків стало звернення до суду.
Приймаючи рішення на користь платника Харківської області Верховний Суд дійшов висновку, що доповідна записка – як підстава, яка підпадає під дію п. 80.2 ПКУ – має містити інформацію про хоча і ймовірні, проте конкретні порушення суб’єктом господарювання законодавства, контроль за яким як раз покладено на фіскальні органи.
Отже, радимо суб’єктам господарювання не боятись перевірок контролюючих органів, здійснювати законність підстав їх призначень та проведення, періодично ознайомлюватись із судовою практикою з відповідних питань та впевнено звертатися до судових органів.
Наталія Сухарева, аудитор
***
Читайте також: Повторна податкова перевірка платника через помилку працівника ДФС