Порядок списання запасів та варіанти визначення їх вартості згідно з НП(С)БО: поради і приклади від редакції

1. П'ять методів оцінки вибуття запасів
2. Метод 1. Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів
3. Метод 2. Середньозваженої собівартості
4. Метод 3. Собівартості за ФІФО
5. Метод 4. Нормативних затрат
6. Метод 5. Ціни продажу
7. Як вести облік транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ)

П'ять методів оцінки вибуття запасів

При вибутті запасів підприємство може використовувати один із методів (див. п. 16 НП(С)БО 9):

1. ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
2. середньозваженої собівартості;
3. собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
4. нормативних затрат;
5. ціни продажу.

Метод, який використовуватиме підприємство, закріплюється його обліковою політикою.

Причому, як зазначено в п. 16 НП(С)БО 9, для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Це означає, що для різних груп запасів підприємство одночасно може застосовувати різні методи. Наприклад, якщо підприємство займається торгівлею і виробництвом, то для виробничих запасів може застосовуватися, приміром, метод середньозваженої собівартості, а для товарів в торгівлі – метод ціни продажу.

Особливості розрахунку вартості вибуття запасів за кожним методом детально, скрупульозно, на числових прикладах, розглянуті в додатку 1 до Методрекомендацій №2. Тому зараз немає необхідності наводити такі докладні розрахунки. Зупинимося лише на основному.

Метод 1. Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

Застосовується для запасів, які не замінюють одне одного.

Наприклад, підприємство займається діяльністю з торгівлі автомобілями. Кожен автомобіль має свій окремий номер і є, по суті, індивідуалізованим товаром. Тому автомобілі оцінюють за цим методом.

Застосовується щодо запасів, які відпускаються, в тому числі в рамках виконання робіт і послуг, для спеціальних замовлень і проектів.

Наприклад, підприємство надає послуги з організації розваг. Кожне замовлення є унікальним і під кожне замовлення підприємство закуповує свої унікальні реквізити, які повністю використовуються під час надання послуги. Такі реквізити будуть оцінюватися у складі запасів за методом ідентифікованої собівартості.

Метод 2. Середньозваженої собівартості

Він передбачений п. 18, п. 19 НП(С)БО 9, п. 2.18 Методрекомендацій №2), а застосовується щодо запасів однієї номенклатури, які є взаємозамінними і постійно придбаваються та використовуються підприємством для здійснення діяльності. За умови, що немає можливості достовірно визначити, які саме запаси використовувалися в конкретний момент.

Наприклад, будівельне підприємство використовує цеглу повнотілу для будівництва. Тому цегла періодично закуповується і доставляється на будівельні майданчики. Потім постійно використовується на будівництво.

Оцінювати таку цеглу при списанні на собівартість будівництва можна за методом середньозваженої собівартості. Причому може застосовуватися один із двох варіантів цього метода:

1. оцінку вибуття роблять всього за наслідками звітного місяця;
2. оцінку роблять за кожною операцією списання запасів.

Приклад 1.

Станом на початок місяця на балансі підприємства обліковується цегла в кількості 50 тис. шт. первісною вартістю 350 000 грн. Протягом місяця придбана цегла в кількості 100 тис. шт. первісною вартістю 800 000 грн. Використано цегли протягом місяця – 90 тис. шт.

Згідно з обліковою політикою підприємства оцінка вибуття запасів здійснюється за наслідками місяця, за методом середньозваженої собівартості.

Собівартість 1 тис. шт. цегли, яка використовується для списання протягом місяця – 7 666,67 грн [(350 000 + 800 000) : (50 + 100)]. Отже, вартість відпуску цегли на будівництво протягом звітного місяця – 690 000,30 грн (7 666,67 х 90).

Залишки цегли на кінець місяць – 60 тис. шт. (50 + 100 – 90), первісною вартістю 459 999,70 грн (350 000 + 800 000 – 690 000,30).

Метод 3. Собівартості за ФІФО

Відповідно до п. 20 НП(С)БО 9 оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили до підприємства (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

За умовами прикладу 1, якщо підприємство обере метод ФІФО, то спочатку спише ту цеглу, яка була на початку місяця, а потім вже ту, яку придбало у звітному місяці. Тобто на собівартість будівництва звітного місяця спершу спишуть 50 тис. шт. цегли вартістю 350 000 грн, а потім 40 тис. шт. вартістю 320 000 грн (800 000 : 100 х 40). Всього вартість списання – 670 000 грн (350 000 + 320 000). Залишок цегли на кінець місяця – 60 тис. шт. на суму 480 000 грн (800 000 : 100 х 60).

Метод 4. Нормативних затрат

Цей метод застосовується виробничими підприємствами при оцінці готової продукції.

Готова продукція, яка надходить на склад готової продукції, оцінюється за нормативними витратами згідно з нормативною (плановою) калькуляцією. Саме така оцінка зазначається в накладних на оприбуткування готової продукції із виробничого цеху на склад.

Поряд з цим зазначена оцінка наприкінці місяця коригується до рівня фактичної виробничої собівартості. З метою наближення нормативної оцінки до фактичної нормативну калькуляцію періодично переглядають.

Але парадокс цього методу в тому, що він застосовується у поєднанні з одним із інших методів оцінки вибуття, наприклад, середньозваженої собівартості.

Приклад 2.

Згідно з обліковою політикою підприємства готова продукція оцінюється при вибутті за нормативним методом у поєднанні з методом середньозваженої собівартості. Нормативна виробнича собівартість виготовленої продукції, яка протягом місяця з виробництва надійшла на склад – 300 000 грн. А фактична виробнича собівартість – 350 000 грн.

На початок місяця на складі обліковується готова продукція за нормативною виробничою собівартістю 200 000 грн та відхиленням фактичної собівартості від нормативної – 40 000 грн. Протягом місяця реалізована готова продукція за нормативною виробничою собівартістю 400 000 грн, за 960 000 грн, у т.ч. ПДВ 160 000 грн.

Відхилення фактичної собівартості виготовленої продукції від її нормативної собівартості – 50 000 грн (350 000 – 300 000).

Відхилення фактичної собівартості реалізованої продукції від нормативної - 72 000 грн [(40 000 + 50 000) : (200 000 + 300 000) х 400 000].

Бухгалтерський облік за даними прикладу 2 у таблиці 1.

Таблиця 1. Бухгалтерський облік вибуття готової продукції, оціненої за методом нормативних затрат

Метод 5. Ціни продажу

Цей метод застосовується підприємствами роздрібної торгівлі для обліку у торговельному залі товарів значної і змінної номенклатури з приблизно однаковим рівнем націнки.

Застосування цього метода покажемо на прикладі.

Приклад 3.

Підприємство роздрібної торгівлі оцінює товари при вибутті за методом ціни продажу. Показники руху товарів за звітний місяць наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Показники руху товарів за місяць

Середній коефіцієнт торговельної націнки за місяць 0,409449 = (102 000 + 210 000) : (252 000 + 510 000).

Сума торговельної націнки на реалізовані товари  221 102,46 грн = 540 000 х 0,409449.  

Бухгалтерський облік продажу товарів за даними прикладу 3 наведено у таблиці 3.

Таблиця 3. Бухгалтерський облік продажу уроздріб товарів, які оцінюються за методом ціни продажу

Як вести облік транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ)

ТЗВ відносяться до первісної вартості придбаних запасів (п. 9 НП(С)БО 9). Причому вони можуть включатися безпосередньо до первісної вартості кожної одиниці запасів або обліковуватися на окремому рахунку.

Наприклад, якщо підприємство придбало 6 тонн піску, сплативши постачальнику 900,00 грн (без ПДВ), а вартість доставки цього піску обійшлася у 400,00 грн (без ПДВ), обліковувати ТЗВ на окремому рахунку недоречно. Вартість перевезення безпосередньо включають до первісної вартості піску. Таким чином, первісна вартість придбаного піску становитиме 1 300,00 грн, а ціна однієї тони піску в обліку – 216,67 грн (1 300,00 : 6).

Але якщо підприємство одним рейсом доставляє значну номенклатуру запасів, може бути проблематично розподіляти ТЗВ між такими запасами для безпосереднього включення до первісної вартості. В такому разі ТЗВ обліковують на окремому субрахунку, наприклад 289, тощо.

Детально особливості розрахунку ТЗВ наведені в додатку до НП(С)БО 9, тому тут не наводяться.

Про облік ТЗВ читайте також у статті "Облік ТЗВ: практичні питання"

***

Читайте також: 

• Пальне на підприємстві: придбання, облік, норми списання та документальне оформлення (+ зразки документів)
• Собівартість продукції, робіт, послуг за НП(С)БО 16 «Витрати»: основи визначення та обліку (+ 3 приклади)
• Загальновиробничі витрати (ЗВВ): як їх розподілити та відобразити в бухгалтерському обліку (+ 4 приклади)