Коментар до постанови ВС від 04.09.2019 р., справа №761/40546/16-ц
Кожен підприємець знає, що, відкриваючи рахунок в банку, йому слід дотримуватися кількох простих правил:
- використовувати рахунок відповідно до вимог договору. Зокрема, якщо вам потрібен рахунок для власних потреб та соціальних зарахувань, аліментів тощо, треба відкривати рахунок для звичайної фізособи. А для підприємницьких потреб – відкривається підприємницький рахунок!
- дотримуватись вимог розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та чинного законодавства України. Тобто за обслуговування рахунку банку доведеться платити, а якщо до нього емітується платіжна картка – користуватися нею треба буде, уважно вивчивши умови договору;
- розпоряджатись грошовими коштами з врахуванням обмежень у здійсненні фіноперацій, які встановлені законом. Зокрема, суворо заборонено проводити операції, пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.
Начебто, все просто. Але іноді банки «заморожують» операції по рахунку через порушення клієнтом цих простих умов. І не завжди це пов’язано із використанням коштів на рахунку, не менше проблем можуть викликати «не ті» надходження на такі рахунки. Розглянемо це на прикладі.
Обмеження користування картками – практика банків
Нагадаємо, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 ЦКУ за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦКУ встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Фізособи, які активно користуються банківськими послугами, ще не забули про численні банківські телефонні дзвінки та інші звернення з прохання пояснити підстави надходження постійних та невеликих сум на їх рахунки.
Іноді буває і так: рахунок не підприємницький, але на нього час від часу надходять оплати з призначенням платежу «оплата за товар чи послугу». Банки розцінюються це як використання поточного рахунку фізособи для провадження госпдіяльності (що прямо забронено п. 14 Інструкції №492).
І в чомусь вони праві. Адже існує широка практика серед фізосіб, які використовують соцмережі та різні інтернет-спільноти для просування/продажу різного роду товарів та/або надання послуг, використовувати для отримання оплати власні непідприємницькі рахунки. Чи є така діяльність підприємницькою? Цілком може бути. Адже основним критерієм підприємницької діяльності є систематичність її здійснення.
Довідково: Раніше під систематичністю розумілось здійснення продажу товарів (і, аналогічно, робіт чи послуг) більш як 4 рази на календарний рік. Така норма містилась у Декреті КМ України від 17.03.1997 р. «Про податок на промисел». І, хоча сам Декрет втратив чинність ще 01.01.2011 р., подібний висновок можна зустріти і в сучасній судовій практиці.
Натомість, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено: «Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик».
Тобто, продали товари, роботу чи послугу три рази на рік – є ризик, що таку діяльність визнають підприємницькою!
Щоб уникнути проблем з банками і не реєструватися підприємцями, такі продавці попереджають своїх покупців не вказувати в призначення платежу що йдеться про оплату за покупку.
Така поведінка дещо знизила ризик обмеження розрахунків з боку банків, проте проблема залишилась. Адже і самі клієнти залишились без доказу того, що покупка оплачена – їм в цій ситуації доведеться лише сподіватись на добросовісність продавця.
І в банка залишилось право поцікавитись, а що це за неідентифіковані суми регулярно надходять від різних осіб його клієнту. Попри те, що чинне законодавство забороняє банку контролювати напрями використання коштів та зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, все ж банк наділений правом у випадках, передбачених законом (тобто, в разі здійснення сумнівних операцій) обмежувати користування клієнтом банківським рахунком. Наразі таке право надається, зокрема, є Закон №2346 та Закон №1702.
Підстави та строки зупинення банківських операцій
Згідно з п. 14.13 Закону №2346 право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов’язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.
Відповідно до п. 12 розділу VI Постанови НБУ від 05.11.2014 р. №705 емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов’язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
За змістом пп. 1, 2, 6 ст. 17 Закону №1702 банк як суб’єкт первинного фінмоніторингу:
1) має право зупинити:
- здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені ст. 15 та/або 16 цього Закону,
- фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України,
2) зобов’язаний зупинити:
- здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій).
В день зупинення банк зобов`язаний повідомити Держфінмоніторинг в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб’єкта первинного фінансового моніторингу – про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.
Увага! Зупинення банком фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). Держфінмоніторинг може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №1702, на строк до п’яти робочих днів. Відповідне повідомлення негайно в обов’язковому порядку надається банку, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Відтак, загальний строк блокування фінансових операцій фізичних осіб не може перевищувати 7 робочих днів. Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) банком та Держфінмоніторингом є остаточними та продовженню не підлягають.
Аналогічний порядок зупинення та строки для цього прописані й у розділі VIII «Порядок зупинення, поновлення фінансових операцій та виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу» (Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджено Постановою НБУ від 26.06.2015 р. №417).
Проте, відповідно до п. 115 Положення №417 НБУ залишає за собою право встановити загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених ст. 17 Закону, на строк не більше 30 робочих днів.
Рекомендації від НБУ
На офіційному веб-сайті Нацбанку розміщена відповідь на запитання: «Суб’єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє клієнту в разі його звернення про зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо строк її (їх) зупинення перевищив сім робочих днів (ч. 5 ст. 17 Закону). Який порядок дій банку в разі звернення клієнта, фінансову операцію якого зупинено, раніше встановленого законодавством строку?» (запитання від 21.09.2017 р.).
Так, Нацбанк відзначає, що відповідно до пп. 11 п. 22 Положення №417 Правила фінансового моніторингу банку мають містити порядок зупинення, виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу та поновлення фінансових операцій.
Крім того, рекомендуємо в договорах банківського рахунку з клієнтами передбачати підстави, за яких банк має право зупинити проведення фінансових операцій клієнта.
Дійсно, підстави для фінмоніторингу фінансових опрацій, так само як і підстави для зупинення фінансових опрацій (а по суті блокування рахунків фізосіб), за наявності у банку підозри, яка ґрунтуються, зокрема, на критеріях ризиків, визначених самостійно суб’єктом первинного фінансового моніторингу. Звісно, Нацбанк, мінфін та Держфінмоніторинг зі своєї сторони «допомогають» банкам у цьому. Проте, визначитись з підставами для зупинення фіноперацій банк має на власний розсуд (з врахуванням, звісно, вимог закону №1702 та інших підзаконних нормативно-правових актів).
Проте такі дії банків все ж мають бути обґрунтованими. І саме це стало причиною звернення клієнтів банку (власників заблокованих карток) до суду, який на всіх етапах оскарження намагався з’ясувати, які ж саме підозри виникли та які підстави були для такого блокування.
ВС: підозри лише обґрунтовані
Апеляційна інстанція звернула увагу на пояснення суду самого банку: він посилався на лист Департаменту фінансового моніторингу НБУ «Щодо фінансових операцій з отримання готівки» від 13.04.2016 року (телеграма №КТ-2016/10-182800 від 13.04.2016), згідно якого банкам забороняється здійснювати операції, що загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. В листі також зазначено про право банку відмовитися від проведення фінансової операції, встановлення (підтримання) ділових відносин в разі наявності високого ризику за результатами його оцінки чи переоцінки.
Однак, суди не оцінили таке довільне тлумачення прав та обовязків банків при виконанні ними функцій субєкта фінмоніторингу та вимагав надати докази правомірності своїх дій з призупинення операцій за картковими рахунками клієнтів, а також доказів порушення умов використання електронного платіжного засобу.
Доводи банку про правомірність блокування карток клієнтів в силу їх використання для забезпечення інтересів третіх осіб не були прийняті Верховним судом (як і судами попередніх інстанцій) до уваги, оскільки банком не доведено жодної з визначеної Законом №1702 підстави для обмеження права клієнта права розпорядження рахунком, в т. ч. і підстав для його блокування на період більший, ніж 7 робочих днів (що передбачено ч. 1-5 ст. 17 Закону №1702).
Тому, ВС вважає обґрунтованими позовні вимоги про повернення коштів клієнтам (задоволення позову), оскільки дії банку щодо блокування карткових рахунків клієнтів більше ніж на 7 днів не підтверджені та є неправомірними та такими, що порушують права фізосіб-клієнтів банку.
Але, така практика судів не завжди на боці клієнтів банків. Наприклад, у справі №521/18434/15 банки покликались на масштабність фінансових операцій зі зняттям клієнтами банків готівкових коштів у значних розмірах за допомогою платіжних карток. Адже, зазначені факти можуть свідчити про високий ризик використання послуг банків для легалізації кримінальних доходів.
НБУ зі свого боку наголошував, що в кожному конкретному випадку банки зобов'язані здійснювати детальний аналіз фінансових операцій з метою недопущення використання клієнтом послуг банку для легалізації кримінальних доходів та залучення банку до здійснення ризикової діяльності.
Апеляційна інстанція стала на бік банку. Адже, сума обігу коштів по картці фізособи за 8 місяців становила 5 445 995,29 грн та не була пояснена власником картки.
Водночас, Верховний суд задовольняючи касаційну скаргу фізособи наголосив, що такі дії банку не підтверджені та необґрунтовані – обставин, які б свідчили про подальше звернення банка до спеціально уповноваженого органу – Держфінмоніторингу, або до правоохоронних органів щодо перевірки законності зупинених фінансових операцій, судами не встановлено. (див. постанову ВС від 03.07.2019 р. справа №521/18434/15-ц)
Дії фізособи при блокування рахунків
У разі, якщо фізособа-клієнт банку повідомлення про блокування картки або зупинення певної (чи навіть усіх) фінансових операції по рахунку, слід:
- підняти договір та уважно його перечитати – у тексті договору мають бути перелік підстав для блокування картки (зупинення фінансових операцій по рахунку фізособи). Хоча, про вивчення цих підстав варто подбати ще на стадії укладення договору! І, звісно, не доводити ситуацію до того, щоб у банка виникнули такі заздалегідь узгоджені підстави;
- звернутись до банку з письмовою вимогою (можна усно у відділенні банку, де оформлялась картка) розблокувати його (або повернути кошти, перерахувати їх на рахунок в інший банк тощо).
- отримавши відповідь від банку з відмовою розблокувати рахунки, заблоковані понад 7 робочих днів, або повернути кошти, звернутись до місцевого суду.
Увага! Можливо, відновити діяльність рахунку (картки) допоможе надання банку додаткової, потрібної йому інформації. В такому разі можна буде обійтись і без звернення до суду.
У разі вимоги банку надати документи, які витребовуються для ідентифікації клієнта, варто надати їх. Наприклад, таке може мати місце при заміні паспорта на ID-картку (деякі банки отримують таку інформацію від органів ДМСУ та самі звертаються до клієнтів), інші зміни у даних фізособи тощо. Памятайте, що блокування карток («заморожування» фінансових операцій) можливо лише у разі ігнорування клієнтом вимоги банку надати потрібну інформацію.