«Вісник. Офіційно про податки»
Коментар до За позицією контролюючого органу витрати, понесені Материнською компанією за межами України у зв’язку зі сплатою нею коштів нерезидентам за надані послуги з місцем постачання останніх на території України, не можуть бути враховані Представництвом у складі в ід’ємного з начення за спірний період і, як наслідок, заявлені до бюджетного відшкодування, оскільки не є сплаченими отримувачем послуг всупереч положенням абз. «б» п. 200.4 ПКУ.
Позивач, не заперечуючи факту такої несплати, вказує на те, що Представництво, будучи структурним підрозділом нерезидента, як отримувач послуг, через особливості українського законодавства не мало права самостійно перераховувати кошти на рахунки юридичних осіб – нерезидентів, окрім юридичної особи – нерезидента, інтереси якої представляє це Представництво в Україні. З огляду на зазначене відповідну оплату постачальникам послуг здійснювала Материнська компанія.
Після аналізу правових норм ПКУ Верховний Суд, у постанові від 09.12.2019 р. у справі №805/1740/16-а, дійшов таких висновків. У випадку реєстрації Представництва нерезидента платником ПДВ на нього поширюються норми Кодексу, передбачені для таких платників. Постійне Представництво на підставі вимог чинного законодавства України позбавлене можливості здійснювати перерахування зі свого поточного рахунку коштів на рахунок юридичної особи – нерезидента, крім тієї особи, яку воно представляє. Утім останнє як платник ПДВ у разі придбання у процесі господарської діяльності послуг, які постачаються нерезидентами на митну територію України, має право скласти податкову накладну, яка є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту наступних періодів, але за умови, що податкові зобов’язання за нею включені до податкової декларації відповідного періоду.
Враховуючи наведені особливості, колегія суддів вважає помилковим висновок контролюючого органу про відсутність правових підстав для можливості врахування у складі податкового кредиту постійним Представництвом, яке не є юридичною особою, сум ПДВ за господарськими операціями зі сплатою Материнською компанією за межами України нерезидентам за послуги, надані за місцем постачання останніх на території України в рамках господарської діяльності цього представництва.
Водночас слід враховувати певні особливості щодо наявності права для отримання бюджетного відшкодування ПДВ. З 01.01.2015 р. однією з обов’язкових умов, з якими пов’язується право платника податків на отримання бюджетного відшкодування, є факт сплати таких сум до державного бюджету або постачальникам. У такому випадку за господарськими операціями з надання послуг нерезидентами Представництву з місцем постачання останніх на митну територію України фактичної сплати ПДВ не відбулось, але на підставі приписів п. 200.12 ПКУ Представництво правомірно відобразило такі суми у складі податкових зобов’язань попереднього звітного періоду та податкового кредиту наступних періодів.
На переконання колегії суддів, сформоване за таких обставин від’ємне значення не може бути використане платником податків у складі сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню. Його можна використати тільки для погашення податкового боргу (якщо він є) або включити до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Отже, сума є такою, що протиправно була включена позивачем до складу сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, але правомірно відображена як складова сформованого у попередні періоди від’ємного значення.