Коментар до Постанови ВС від 07.04.2020 р., справа №743/534/16-ц
Юридичні основи укладання договорів підприємцями
Ознаки статусу громадянина як підприємця окреслені ГКУ та ЦКУ:
- Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
- Якщо фізособа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оскаржувати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
- Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. А отже, законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
- Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
- Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГКУ, де серед принципів здійснення підприємницької діяльності названий такий як самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Крім цього, ФОП при укладенні договорів з контрагентами керується обраними ним видами підприємницької діяльності (за КВЕД-2010), які вносяться в ЄДР, та вимогами чинного законодавства щодо форми та змісту договорів при їх укладенні у відповідних сферах.
Зокрема, коли ми говоримо про нерухомість, то договори щодо неї можуть бути укладені як фізособою, так і підприємцем з державною реєстрацією нерухомості відповідно за фізособою чи за підприємцем (це може стосуватись комерційної нерухомості та земельних ділянок для госппотреб). А ось договори щодо рухомого майна (автомобілі, мотоцикли тощо) хоча й можуть укладатись як фізособою, так і підприємцем, проте реєстрація ТЗ здійснюються завжди на фізособу.
Винятком є правила укладення договорів оренди ТЗ: вони можуть укладатись фізособою з обов’язковим нотаріальним посвідченням або підприємцем – в такому разі правило нотаріального посвідчення не діє (ч. 2 ст. 799 ЦКУ). Такий висновок ВСУ наведений у рішенні від 18.12.12 р. у справі №14/5025/1982/11.
Умови договорів, що укладаються з ФОП
Головне питання, яке ми розглядаємо в цій статті: чи має підприємець в договорі обов’язково вказувати про свій статус підприємця? Яким чином це потрібно зробити? Що буде, якщо ФОП уклав договір як фізособа?
У коментованому рішенні ВС дійшов чіткого висновку: лише та обставина, що фізична особа – підприємець не відобразила наявність у неї такого статусу в тексті укладеного договору, не змінює характеру набутих нею прав та обов`язків як таких, що виникли з господарських правовідносин, якщо такі правовідносини мають ознаки здійснення їх у межах господарської діяльності.
ВС також наголосив, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки – підприємця. При цьому правовий статус фізособи-підприємця сам собою не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Набуття статусу ФОП не означає, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
Таким чином, при укладенні договорів постачання, купівлі-продажу, кредиту, позики тощо, можна зазначити стороною такого договору одну людину як ФОП, так і як звичайну фізособу (навіть, коли йдеться про майно, що належить цій фізособі) – з юридичної точки зору це не має значення, адже не може впливати на чинність таких договорів.
Проте крім юридичних спорів є ще контролери-податківці. Вони час від часу висувають свої вимоги до оформлення таких договорів (і первинних документів, складених на їх виконання). В таких випадках слід виходити зі змісту договору та цілей, для яких такий договір укладається.
Контрагента все ж варто перевіряти...
Загалом всі юрособи при встановленні госпвідносин з ФОП переважно перевіряють:
1) Чи зареєстрована така особа як підприємець в ЄДР. При цьому копію виписки чи витягу, на нашу думку, додавати до договору не потрібно. Адже всі дані з ЄДР є у відкритому доступі, не кажучи про обрану систему оподаткування, що кожен госпсуб’єкт може перевірити за базами даних податкового органу.
2) Чи правильно вказані реквізити ФОП (у т.ч. поточний рахунок саме підприємця, а не фізособи)?
Нагадаємо, що помилка у цьому реквізиті може коштувати досить дорого – за ФОП підприємство податків не сплачує, а ось якщо договір буде укладено зі звичайною фізособою, податківці (і вони матимуть рацію!) можуть визнати юрособу податковим агентом щодо доходів, які цій фізособі виплачуються. Тим більше, що НБУ розмежував рахунки, відкриті у банках, для фізосіб та ФОП. І для надходжень, і для витрат в межах підприємницької діяльності ФОП може користуватися виключно підприємницьким рахунком. А непідприємницькі рахунки – використовувати лише для особистих, непідприємницьких операцій.
3) Мету встановлення ділових відносин. Якщо договір укладається в межах підприємницької діяльності ФОП, про це варто зазначити в тексті договору. Наприклад, зауважити, що предмет договору пов’язаний з цілями ведення госпдіяльності, а не для особистих потреб фізособи.
Предмет договору, укладеного в межах здійснення госпдіяльності, має містити не лише перелік товарів, робіт, послуг чи посилання на специфікацію/додатки до договору, а й вказівку на те, що зобов’язання за договором будуть використовуватись в межах госпдіяльності!
4) Податковий статус сторін. Як правило, положення договору містять вказівку на податковий статус сторін – загальна чи спрощена системи оподаткування. І це вже вказує на укладення договору в межах госпдіяльності.
Проте, якщо таку інформацію в договорі не зазначити – у обох сторін можуть виникнути проблеми.
По-перше, тому що ФОП – це фізособа. І коли їй виплачує дохід суб’єкт господарювання (юрособа або інший ФОП), він стає податковим агентом. Тобто має утримати з такого доходу ПДФО та військовий збір, своєчасно сплатити їх до бюджету і відзвітувати про ці податки.
Натомість ФОП сплачує зі своїх підприємницьких доходів податки самостійно. І подекуди й у меншому розмірі. Оскільки спрощена система оподаткування часто буває привабливішою, ніж загальна з її 18% ПДФО та 1,5% ВЗ.
Та й ФОП-«загальники» платять ПДФО та ВЗ з чистого прибутку, а не з доходу, як звичайні фізособи. Тому що у ФОП-«загальників» є право на податкові витрати. І це другий бік медалі.
Адже часто податківці намагаються не визнавати податкові витрати та податковий кредит ФОП, якщо договір, первинні документи та податкова накладна складені на звичайну фізособу.
Тому, якщо операції за договором здійснюватимуться в межах підприємницької діяльності фізособи, то і для неї, і для її контрагента дуже важливо одразу зазначити свій підприємницький статус. І якщо за таким договором будуть безготівкові розрахунки, то вони проводитимуться за підприємницьким рахунком ФОП.
5) Ймовірність розгляду спорів. У тексті договору, як правило, вказують на порядок розгляду спорів. І у разі виникнення спору щодо виконання договірних зобов’язань в межах господарської діяльності має бути прописано, що вони розглядатимуться саме господарськими судами.
З ким укладаємо договір – ФОП чи з фізособою?
Вже у заголовній частині договір містить вказівку на те, хто є стороною договору. І якщо це ФОП, то там прописується, що стороною є саме суб’єкт підприємницької діяльності (ФОП).
Як правило, у договорах з ФОП поряд з ПІБ фізособи вказують податковий номер та адресу реєстрації. В окремих випадках стороною договору вказується ФОП з датою та номером запису за випискою з ЄДР.
Втім, якщо така інформація відсутня, натомість є лише дані ПІБ фізособи, це не є фатальною помилкою та не може впливати на чинність договору. Про що ми зазначили вище.
Можливий навіть мікс. Наприклад, у разі коли основні зобов’язання за договором виконує ФОП, а у забезпечення виконання таких зобов’язань (заставу) передається майно, зареєстроване на нього як на фізособу. В такому випадку не буде помилкою вказати, що стороною договору, яка забезпечує виконання зобов’язання ФОПом, є фізособа (якщо передається майно, право власності на яке зареєстровано ФОПом на себе, як на звичайну фізособу).
У коментованому нами судовому рішенні так і сталось – ФОП уклав договір в межах господарської діяльності. Але водночас надав у заставу нерухоме майно, зареєстроване на нього як на фізособу і нотаріус посвідчив такий договір застави саме з фізособою. При цьому суд визнав, що і основний договір, і договір застави є такими, що укладені в межах здійснення госпдіяльності.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!