Постанова КГС ВС від 15 червня 2021 року у справі №910/2971/20
Відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу з процедур банкрутства, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, в цьому випадку розпочати процедуру банкрутства це не право, а обов’язок. І розпочати цю процедуру має саме боржник. А якщо ми говоримо про юридичних осіб, то проконтролювати подання відповідної заяви має керівник такої юрособи.
Важливо: якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
Але, є деякі питання, відповідь на які шукають керівники та які дозволять останнім запобігти порушень та солідарної відповідальності, зокрема:
- з якого моменту слід відлічувати строк в один місяць?
- чим підтвердити саме загрозу неплатоспроможності?
- як саме керівника притягують до солідарної відповідальності? чи мають для покладення відповідальності до суду звернутися кредитори, чи це вирішує суд?
Розглянемо це на прикладах.
Ситуація 1. Постановою суду задоволено позовні вимоги та вирішено стягнути з ТОВ на користь факторингової компанії суму позики у розмірі 500 тис. грн. Рішення набрало законної сили 14.01.2020 р.
Ситуація 2. Керівником – засновником підприємства було подано до органів ДПС неправдиву фінансову звітність, згідно з якою підприємство є прибутковим. Це, своєю чергою, стало підставою для укладення кількох договорів купівлі-продажу товару на суму у 7 млн грн та отримання попередньої оплати. Далі щодо поставки товару виник спір і судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено часткове невиконання договору з постачання товару.
Ситуація 3. За судовим рішенням позикодавець отримав підтвердження заборгованості за договором позики на суму 50 млн грн разом з відсотками та штрафними санкціями. Позикодавець звертається до виконавчої служби, проте за відсутності майна виконати судове рішення не має можливості.
Маємо три різні ситуації і у кожній з них відлік строку, протягом якого керівник підприємства-боржника має подати заяву про банкрутство, може починатись по-різному.
В деяких випадках наявність боргу підтверджує судове рішення, в інших – щодо факту і суми боргу спорів немає, тож, борг підтверджується певними первинними документами. Але датою початку відліку має бути дата встановлення факту неможливості виконання зобов’язання перед кредитором!
Тобто, всі наведені вище ситуації об’єднані одним – кожна має підтверджений факт безспірності вимог. Але, навіть цього може бути замало. Керівнику треба знати, що вимоги підприємство задовольнити не може. І знати треба точно!
Для того, щоби керівнику правильно визначити момент для відліку місячного строку звернення до господарського суду, слід врахувати наступні ознаки, на які вказує ВС у коментованій нами справі.
Ознаки загрози неплатоспроможності.
КУзПБ так визначає загрозу неплатоспроможності – якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
На думку ВС, умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду) наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові грошові зобов’язання тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний грошовий розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав. Тобто, такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами ні у добровільному, ні у примусовому порядку.
Увага! ВС вважає, що для існування загрози неплатоспроможності боржника не вимагається прийняття судового рішення та/або видачі виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
Тобто, вимоги кредитора самі по собі не є підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. І в наведених нами вище ситуаціях 1, 2, 3 можуть місце, але не обов’язково будуть звернення до суду або після отримання судового рішення – до приватного/державного виконавця. Але керівник підприємства сам, на підставі аналізу платоспроможності свого підприємства, може вирішити, що саме час заявити про банкрутство.
Правильність цього висновку підтверджується тим, що при зверненні до суду як кредитора, так і боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство не вимагається додати судове рішення та/або виконавчий документ щодо вимог кредитора до боржника (ч. 2-4 ст. 34 Кодексу процедур з банкрутства).
Момент, з якого слід відлічувати строк в один місяць.
Обчислення місячного строку для обов`язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли одночасно виконуються дві наведені нами вище умови.
При цьому, варто враховувати той факт, що до аналізу беруться лише ті суми боргів, щодо яких між боржником та кредитором(ами) відсутній спір щодо договору/правочину (щодо укладення договору/правочину, його змісту, виконання договору, повноваження керівника, іншої докуреної особи на укладення договорів, доставки/поставки, надання послуг/виконання робіт, розрахунку ціни, якості тощо).
Якщо борг є, погасити його підприємство не може, проте воно і не визнає цей борг (існує спір між сторонами), то за дату, з якої починається місячний строк, може бути використано дату набрання законної сили судовим рішенням (на повну/часткову ціну договору) на користь кредитора або кредиторів.
Якщо ж спорів немає і укладений договір – то місячний строк починає перебіг з моменту виникнення заборгованості на суму, яка перевищує сумарний розмір всіх активів боржника.
Документи та інші докази, які підтверджують загрозу неплатоспроможності.
Такими доказами, які є необхідними та достатніми для підтвердження та встановлення судом іншої обов`язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника, то такими можуть бути, зокрема:
- установчі документи боржника – юрособи;
- бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату
Увага! Баланс є невід`ємною складовою фінансової звітності і на нього поширюються вимоги щодо оформлення, підписання тощо, які встановлені для фінансової звітності. При цьому, проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців) подається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна – не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.
Водночас норми ч. 4 ст. 34 КузПБ встановлюють вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів (зокрема, контролюючих).
Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна). Тож, при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується дата подання останньої фінзвітності (балансу) за законом;
- перелік осіб, які мають невиконані зобов`язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов`язань, строку виконання та підстав виникнення;
- довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності) про наявність або відсутність на балансі підприємства, щодо якого подано заяву про відкриття провадження у справі, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу;
- перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, сума грошових вимог, підстави виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором застави чи іншого обтяження, а також основного договору;
- перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження;
- перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів та кожного з них окремо, сума грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань (договір або інший документ), а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
- відомості про всі рахунки у депозитарних установах боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, а також про всі рахунки з обліку прав на цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;
- інші документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника.
Кредитор або боржник – хто має доказувати пропуск місячного строку або існування загрози неплатоспроможності?
ВС враховує, що за наведеного переліку документів повноваження їх складати/оформляти, отримувати відповідні відомості належать боржнику. А ним керує керівник, якого контролюють лише засновники (а іноді керівник і є єдиним засновником підприємства).
Кредитори про неплатоспроможність підприємства протягом місяця з дати її виникнення дізнаються не завжди і доступу до більшості документів, які наведені вище, не мають.
Проте, з метою дослідження факту загрози неплатоспроможності боржника, який потребує дослідженню для встановлення підстав для солідарної відповідальності керівника боржника (тобто ми говоримо про звернення кредитора до суду щодо покладення солідарної відповідальності на керівника), суд може зобов`язати боржника або кредитора провести аудит фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо (ч. 10 ст. 39, ч. 3 ст. 44 Кодексу з процедур банкрутства).
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!