Коментар до Постанови Великої Палати ВС від 19.07.2023 у справі №910/16820/21
Ситуація з практики: сталася ДТП, де постраждали два автомобіля. Зрозуміло, що одного із власників автомобіля було визнано винним. Відповідно другий власник автомобіля має право на відшкодування шкоди від страхової компанії.
Суб’єктом оціночної діяльності складено звіт з оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, на 10 475,00 грн. Проте гроші постраждалий не отримав.
Тому 22.09.2015 між власником автомобіля, який вимагав страхового відшкодування, та ФОПом було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування.
Тобто постраждалий власник відступив ФОПу права вимоги в зобов’язаннях, що виникли із зазначеної вище ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від Моторного транспортного страхового бюро України (далі – МТСБУ).
А далі вже 30.09.2015 між ФОПом (клієнт) та ТзОВ (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу. Клієнт передає фактору, а фактор приймає й зобов’язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов’язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування.
У силу умов зазначеного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) у зобов’язаннях, що виникли із цього договору щодо усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Отже, починаючи з 30.09.2015 кредитором у договірному зобов’язанні за договором страхування (полісом), яке виникло внаслідок ДТП, стало ТзОВ. Борг перейшов вже у треті руки, але отримати гроші за ним так і не вдавалося.
Адже страхова компанія була на стадії ліквідації. Вимоги кредиторів, які були визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не були задоволені у зв’язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів для погашення кредиторських вимог.
Тоді новий кредитор згадав, що згідно з переданими йому документами є ще одна особа, з якої можна стягнути цей борг! У результаті 19.08.2019 у зв’язку з ліквідацією страхової компанії ТзОВ звернулося до МТСБУ із заявою про погашення боргу.
І ось тоді процес погашення боргу зрушив з місця: 05.09.2019 МТСБУ частково було виконано зобов’язання за договором страхування – здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 179,30 грн (розмір завданого збитку).
Проте ТзОВ вважає, що зобов’язання виконано не повністю та ще не сплачено 773,32 грн – 3 % річних, 4 989,72 грн – інфляційні втрати, 2 294,83 грн – пені. На перший погляд ці суми здаються незначними. Але якщо порахувати, то не погашено майже половину боргу. Тому ми доходимо до головної ідеї коментованого судового рішення: так скільки ж має виплатити МТСБУ і де знаходиться його межа відповідальності в разі, якщо страхова компанія збанкрутіла?
Що сказав суд
Суд першої інстанції дійшов висновку, що МТСУ не звільняється від обов’язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦКУ та п. 36.5 статті 36 Закону №1961) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування. Ці нарахування в силу закону є невід’ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Суд апеляційної інстанції теж зазначив, що право постраждалої особи (або, як у нашому випадку, іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках – МТСБУ) такого обов’язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою. А розмір грошової вимоги, а саме завданого збитку, 3 % річних, інфляційних втрат та обґрунтованість такої вимоги ТзОВ ліквідованої страхової компанії були встановлені у справі про банкрутство і не потребують повторного доказування.
Проте МТСБУ це не сподобалося, і воно звернулося до вищої судової інстанції.
ВС побачив проблему відповідальності МТСБУ за страхові борги
МТСБУ наполягало на тому, що воно є спеціальним суб’єктом у сфері обов’язкового страхування та не є правонаступником ліквідованої страхової компанії. А отже, на думку МТСБУ, до нього не переходять обов’язки страховика, що ліквідується, зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.
ВС частково підтримав таку позицію та вважає, що у цій справі наявна проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо того, чи
- є пеня, 3 % річних, інфляційні втрати основним зобов’язанням (шкодою) у розумінні цивільного законодавства та Закону №1961?
- вважається сплата МТСБУ виплати (шкоди), регламентованої підпунктом "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону №1961 повним виконанням основного зобов’язання?
Справу було передано на розгляд Великої Палати ВС, яка навела такі факти та висновки:
1. Щодо правонаступництва МТСБУ.
Однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов’язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов’язань за договорами страхування.
МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону №1961, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов’язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.
Важливо! Випадок у коментованій нами справі не є тотожним правонаступництву. Таку процедуру для страховика визначено законом – п. 20.1 статті 20 Закону №1961. Велика Палата ВС зазначає, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик у межах страхової суми.
МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов’язань за договорами, у розумінні ст. 512 ЦКУ, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов’язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов’язань.
2. Щодо нарахувань за ст. 625 ЦКУ.
Велика Палата ВС вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних за ст. 625 ЦКУ є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Натомість МТСБУ має здійснювати лише відшкодування шкоди за зобов’язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності.
3. Щодо стягнення пені.
МТСБУ з моменту набуття ним обов’язку зі здійснення регламентної виплати не допускало прострочення виконання цього зобов’язання. Тому відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов’язку із відшкодування пені, нарахованої у зв’язку із невиконанням зобов’язання за договором страхування ліквідованим страховиком.
З огляду на наведене Велика Палата ВС вважає за необхідне відступити від попереднього висновку у подібній справі (постанова ВС від 07.09.2021 у справі №910/14293/19) та вважає, що МТСБУ здійснює відшкодування шкоди за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується, недостатньо майна. А отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) і не може відповідати за прострочення виконання зобов’язань за договорами страхування.
Проте у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов’язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦКУ обов’язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.
Проте ставити крапку зарано...
П’ять суддів Великої Палати ВС не погодилися з цим висновком. Вони виклали свою позицію окремою думкою та вважають, що спірні відносини виникли з договірних відносин і ТзОВ продовжує реалізовувати їх у межах договірних зобов’язань
Також у цій ситуації має місце винятково договірний характер обов’язку МТСБУ, що став правонаступником страховика щодо відшкодування шкоди потерпілому. І у зв’язку із правонаступництвом МТСБУ зобов’язань страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, має бути досягнута кінцева мета – відшкодування потерпілій особі завданої шкоди в межах страхових сум та з урахуванням франшизи.
Отже, цю справу МТСБУ виграв. Але у наступних спорах є шанс, що ВС все ж таки змінить свою позицію, і тоді МТСБУ доведеться погашати борг ліквідованої страхової компанії у повному обсязі – не лише у сумі відшкодування шкоди, а й з пенею, відсотками та інфляційними втратами.