ДПСУ розповідає, що судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, якими на позивача накладено штраф за необладнання рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі та штраф за неподання електронного документу, що містить дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.
Колегія суддів звертає увагу, що у наказі про проведення перевірки зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки – пп. 80.2.2 та 80.2.5 ПКУ та розкривається її фактична підстава, що має одночасно подвійний характер: отримання інформації з електронних баз даних щодо можливої реалізації та зберігання платником податку пального без обладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального; а також на виконання контролюючим органом функцій в частині проведення фактичних перевірок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками. Це є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього п. 81.1 ПКУ щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Більше того, зміст фактичної підстави, яка пов`язана із наявною у контролюючого органу інформацією електронних баз даних щодо можливого порушення платником вимог податкового законодавства, яка потребувала перевірки, додатково підкріплено і посиланням в такому наказі на доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Вінницькій області, що також є достатнім обсягом інформації відповідно до усталеної практики Верховного Суду.
Також з урахуванням часового інтервалу між моментом роздрукування фіскального чеку та проставлення розписки у направленні колегія суддів уважає сумнівними доводи позивача, що накази на проведення фактичної перевірки вручались іншій особі, ніж та, яка проводила контрольну розрахункову операцію. При цьому особу було встановлено на підставі посвідчення водія, а його посаду визначено на підставі наказу про прийняття на роботу, який було надано під час проведення перевірки.
Отже, зважаючи на те, що із наказом та направленнями на проведення фактичної перевірки було ознайомлено під розписку уповноважену особу позивача, особу та посаду якого було належним чином встановлено на підставі наданих документів, з урахуванням того, що зазначена особа безпосередньо проводила розрахункові операції, суди дійшли правильного переконання, що відповідачем не було порушено вимог законодавства, що регулюють питання проведення перевірок.
Відтак, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №120/14157/23 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 залишено без змін.
