Верховний Суд України повідомляє, що частина 5 ст. 254 ЦК України щодо перенесення строку виконання зобов'язання на перший робочий день не застосовується до випадків, коли умовами договору визначено термін (конкретну календарну дату) виконання зобов'язання. У такому разі зобов'язання має бути виконане саме у встановлений договором термін, а його невиконання в цей термін є простроченням, з якого починається нарахування 3 % річних, незалежно від того, чи припадає відповідна дата на вихідний, святковий або інший неробочий день.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
ПАТ звернулося з позовом до АТ про стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних.
Заявлений позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов’язання з повної та своєчасної оплати наданих йому послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, внаслідок чого утворилася відповідна заборгованість.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Відмовляючи у стягненні частини 3 % річних, суди виходили з того, що з урахуванням визначених у ч. 5 ст. 254 ЦК України правил обчислення строків та умов укладеного сторонами договору, у разі, коли строк виконання зобов’язання відповідачем припадав на вихідний день, днем закінчення такого строку був перший за ним робочий день, і лише після спливу відповідного строку за наведених умов мало місце прострочення виконання зобов’язання відповідачем.
КГС ВС зазначив, що, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що поняття «термін виконання зобов’язання» і «строк виконання зобов’язання», які охарактеризовані у ст. 530 ЦК України, як і поняття «строк» і «термін», не є тотожними, а тому не звернули уваги на те, що правило, передбачене ч. 5 ст. 254 ЦК України, стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов’язань з оплати наданих йому послуг, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа розрахункового місяця чи певного числа місяця, наступного за розрахунковим.
За результатами розгляду справи касаційну скаргу ПАТ задоволено, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача частини 3 % річних скасовано, і в цій частині ухвалено нове рішення – про задоволення позову.
Постанова КГС ВС від 30 вересня 2025 року у справі №927/1431/23.
