«Судова влада України» розповідає, що, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 КЗпП у частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у справі за позовом особи до військової частини про визнання дій та бездіяльності протиправними, cудова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян КАС ВС дійшла таких висновків:
якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП в попередній редакції; у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»;
з урахуванням п. 1 гл. XIX «Прикінцеві положення» КЗпП та постанови КМУ від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП, почався 1 липня 2023 року.
Предметом спору в цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період із 1 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду, виснувавши, що позивач пропустив строк звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням ч. 2 ст. 233 КЗпП (у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року), становить три місяці й обчислюється з дати його звільнення з військової служби.
За результатами розгляду справи судова палата касаційну скаргу задовольнила частково, постанову апеляційного суду скасувала, а справу спрямувала для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У межах касаційного провадження вирішувалися питання про те, яку редакцію ст. 233 КЗпП необхідно застосовувати до спірних правовідносин та з якою подією слід пов’язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів, зокрема зважаючи на дію на території України карантину до 30 червня 2023 року.
Спірні правовідносини охоплювали часові проміжки як до, так і після внесення змін до ст. 233 КЗпП.
Період з 1 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст. 233 КЗпП в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється чинною редакцією ст. 233 КЗпП, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року, КЗпП доповнено гл. XIX «Прикінцеві положення», зокрема п. 1 якої передбачає продовження строків, визначених ст. 233 цього Кодексу на строк дії карантину. Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року карантин скасовано.
Тому, з урахуванням цих правових актів, відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом почався 1 липня 2023 року та мав би минути 30 вересня 2023 року.
Таким чином, судова палата дійшла висновку, що позивач, який звернувся з позовом 11 вересня 2023 року, не пропустив строку на звернення до суду з позовом, у тому числі в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року, тому апеляційний суд помилково виснував про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАСУ.
Постанова КАС ВС від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 (провадження №К/990/45865/24).