Коментар до Постанови ВС від 03.07.2024 у справі №344/3333/23
Податки і збори, а також штрафи та пеню, передбачені ПКУ, треба платити вчасно і повністю. Інакше виникає податковий борг, а ДПС вдається до заходів зі стягнення цього боргу.
Податкова застава – це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений ПКУ.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному ПКУ, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 ПКУ, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Проте право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Нині це 3060 грн. Ми про це писали тут.
А як бути із нерухомістю, придбаною за іпотечним кредитом?
Застереження про перехід права власності на іпотеку
Нагадаємо, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Зокрема, такий договір чи застереження у договорі можуть містити такі умови:
- умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;
- порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності/спеціальне майнове право на предмет іпотеки;
- прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
І такий договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Чиє право сильніше: податківців щодо податкової застави чи банку щодо іпотечної застави?
З одного боку, одержувач кредиту є власником такої нерухомості (і це зазначено не лише в договорі купівлі-продажу, а й у державному реєстрі). З іншого боку, така нерухомість перебуває у заставі у банку до погашення іпотечного кредиту. Між двома зацікавленими сторонами неминуче виникне спір. І хто його виграє – залежить від обставин.
Подивимось на прикладі коментованої судової справи.
Зміст справи
Між банком та фізособою був укладений договір кредиту та іпотечний договір, відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобов’язання, була передана в іпотеку квартира.
У зв’язку з неможливістю виконання умов за кредитним договором та значною заборгованістю отримувача кредиту банк розпочав процедуру звернення стягнення на іпотечне майно. І в результаті реалізації вказаної процедури 25.09.2021 право власності на квартиру було зареєстроване за банком.
Але задовго до цих подій, ще 19.01.2017, була зареєстрована податкова застава щодо нерухомого майна – саме цієї «іпотечної» квартири.
Причиною цьому був податковий борг в сумі 46 002 грн (згідно з відомостями АІС ДПСУ «Податковий блок») станом на 17.01.2017.
Банк вирішив звернутися до суду з вимогою про скасування (припинення) обтяження у вигляді податкової застави. Адже внаслідок наявності обтяження у вигляді податкової застави щодо іпотечного майна порушуються права банку.
На думку банку, податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, у якого виник та наявний податковий борг. Новий власник майна – банк не відповідає за сплату податків власників «іпотечного» майна. Тому процедура звернення стягнення на майно банку в порядку, визначеному ПКУ, не може бути реалізована. Зазначене є самостійною підставою для скасування (припинення) податкової застави.
Водночас варто розуміти, що підстави для звільнення майна з податкової застави, визначені ст. 93 ПКУ, не передбачають право нового власника нерухомого майна на автоматичне звільнення майна з податкової застави.
Але як бути з тим фактом, що податкова застава виникла 19.07.2017, тобто раніше набуття права власності на спірне майно банком (25.09.2021)?
Банк не правонаступник майна у податковій заставі
Щодо звернення стягнення на іпотечне майно, то ВС наголошує, що процедура набуття банком права власності на спірну квартиру як предмет іпотеки не була оспорена, а отже, наразі є дійсною.
Водночас ПКУ прямо передбачає, що у разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Однак, згідно з п. 93.4 ПКУ, у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
У коментованій нами справі банк став власником майна, яке знаходиться у податковій заставі через наявність податкового боргу у колишнього власника.
Існуюча податкова застава має триваючий характер (із 2017 року) та перешкоджає банку розпоряджатися власним майном, а отже, порушує його право власності. Спірне майно було передано в іпотеку у 2007 році, тобто задовго до обтяження у вигляді податкової застави.
Водночас податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, тоді як банк – власник майна, не замінює колишнього власника (отримувача кредиту) у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків та придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.
Положення ст. 93 ПКУ встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким банк у коментованій нами справі не є.
Таким чином, оскільки податковий орган доволі тривалий час зволікав з погашенням податкового боргу та реалізацією процедури стягнення боргу за рахунок податкової застави, суди скасували податкову заставу на квартиру, яка була накладена відповідно до акта опису майна та рішення про опис майна у податкову заставу.