Позовна давність у 2025 році (з урахуванням воєнного стану та карантину): останні зміни до ЦКУ та їх наслідки

Нагадаємо, що останні п’ять років ми мали дві норми, які зупиняли строк спливу позовної давності, а саме:

• З 02.04.2020 року – під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).
  
• З 17.03.2022 року – у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). 

Але у травні 2025 року ВРУ ухвалила Закон України від 14.05.2025 №4434-ІХ «Про внесення змін до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі – Закон №4434). 

Зараз цей Закон переданий на підпис Президенту; він набере чинності через три місяці після дня, наступного за днем опублікування.   

Час приготуватися до змін є. Але річ у тім, що про зміни як такі і не йдеться: депутати просто виключили згаданий п. 19 із ЦКУ. Без жодних перехідних положень. 

Виключення пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" із ЦКУ означає, що з дня, наступного від дати набрання чинності Законом №4434 ми продовжимо обраховувати строк позовної давності, який: 

• або ще не закінчився станом на 02.04.2020 року;
• або ще не почав закінчуватися станом на 02.04.2020 року. Тобто йдеться про позовну давність, яка виникла у період після 02.04.2020 та почне обраховуватись з дня, наступного від дати набрання чинності Законом №4434.

Цікаво те, що «ковідний» карантин був припинений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.  

Проте воєнний стан й надалі продовжується щоразу на 90 днів (Строки воєнного стану та відповідні Укази Президента та Закони «Про введення воєнного стану в Україні» дивіться у довіднику від редакції). 

Тобто «ковідний» карантин не впливає на строки давності вже майже два роки. Але його естафету прийняв воєнний стан. А тепер ми повертаємось до довоєнних і доковідних правил! 

Законотворці вважають, що зупинення строків позовної давності на сьогодні не є актуальним, адже судова система працює і той, хто має бажання, може захищати свої права в суді.

Важливо розуміти, що тепер робити бізнесу. Адже у багатьох постане питання списання безнадійної заборгованості у зв’язку із закінченням строків давності. І розібратись з цим без аналізу договірних відносин та обрахунку строків позовної давності, їх зупинення, переривання тощо неможливо. 

Тож завдання для бізнесу №1: аналіз договорів, у т.ч. у сфері ЗЕД.

Загальні договори (внутрішні), укладені між госпсуб’єктами на території України

Отже, якщо сторони уклали договір і одна з них не виконала свої зобов'язання, а строк позовної давності (наразі беремо загальний – у 3 роки) вже закінчується або закінчився під час дії «ковідного» періоду та/або під час дії воєнного стану – строк позовної давності обраховується так:

Варіант 1. Якщо до 02.04.2020, наприклад, строк позовної давності закінчився частково, то після набрання чинності Законом №4434 закінчення строків позовної давності поновлюється на строк, що залишився до закінчення 3-х років. 

Приклад 1. Договір був укладений у 2019 році, зобов’язання (наприклад, щодо оплати відвантажених товарів) виникло 01.06.2019. У базовому варіанті строк давності був би три роки – до 31.05.2022 (1096 днів). Але з 02.04.2020 строки давності за цивільно-правовими договорами призупинили. До цієї дати минуло лише 246 днів. Після скасування «воєнного» призупинення строків давності за ЦКУ залишиться 850 днів строку давності. 

Варіант 2. Якщо порушення умов договірних зобов’язань відбулось після 02.04.2020, то після набрання чинності Законом №4434 обчислення позовної давності розпочинається спочатку. 

Якщо візьмемо умови прикладу 1, але визначимо дату виникнення зобов’язання, скажімо, як 03.04.2020, то у постачальника товарів буде ще три роки для захисту своїх порушених прав (зокрема, скласти претензію, звернутись до контрагента з вимогою про належне виконання договірних зобов’язань та/або до суду).

Таким чином, якщо строк давності з дати набрання чинності Законом №4434 ще не закінчився, доведеться розпочинати спілкування зі своїм контрагентом, який не виконав своїх зобов’язань, та збирати докази (якщо їх на даний час ще немає) неможливості зв’язатись з ним чи неможливості виконання ним свого зобов’язання – для отримання належного виконання (отримання коштів або постачання товару/виконання роботи/надання послуги) або для звернення до суду.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦКУ). Правочин про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (на вимогу ч. 1-2 ст. 207 ЦКУ). 

Щодо зменшення тривалості позовної давності, то позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ч. 2. ст. 259 ЦКУ).

Отже, ми розглянули варіанти, коли строк давності за цивільно-правовим зобов’язанням встановлено законом (ЦКУ). Але він може бути й більшим, якщо сторони про це домовились у договорі. 

Договірні відносини за зовнішньоекономічними контрактами (ЗЕД)

Не варто забувати, що у сфері ЗЕД додатково діють норми міжнародного приватного права та умови самого договору, зокрема:

1. вибір юрисдикції, яка розглядатиме спори,
2. право, яке при цьому застосовуватиметься (наприклад, англійське, німецьке тощо).

У разі якщо сторони погодили застосування іноземного права, то питання строків позовної давності регулюється ним, а норми ЦКУ не застосовуються.

Строк позовної давності може регулюватись і Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів. За нею строк позовної давності встановлюється у чотири роки з можливістю його зміни/продовження до 10 років для країн, які приєднались до цієї Конвенції.  

Ця Конвенція не застосовується до договорів, у яких

• зобов'язання продавця полягають в основному у виконанні роботи або наданні інших послуг (ст. 6 Конвенції).
• предметом продажу є окремі товари за переліком у ст. 4 Конвенції.

Може бути і таке:

1. якщо сторони у ЗЕД-контракті домовились про застосування у вирішенні спорів права України, то при обчисленні строків позовної давності вони керуються ЦКУ, перебіг яких на даний час відновлюється, про що ми написали вище.
2. якщо у ЗЕД-контракті сторони не визначились, право якої країни вони застосовуватимуть до умов договору, в такому разі слід звернути увагу на ч. 1 ст. 44 Закону №2709. Наприклад, для договорів купівлі-продажу застосовується право країни продавця, а за договорами оренди – наймодавця. 

Рекомендації для бізнесу:

1. Проаналізувати всі діючі договори та строки позовної давності, особливо ті, за якими можливе звернення до суду. Особливу увагу звернути на договори до 2018 року включно, де строки позовної давності майже закінчилися до 02.04.2020 та залишилось зовсім мало часу після набрання чинності Законом №4434.
   
   
2. Якщо до закінчення строку давності залишилось мало – звертайтеся до суду у максимально короткі строки! Навіть якщо в умовах воєнного стану контрагенти не виходять на зв'язок та/або перебувають/зареєстровані на тимчасово окупованих територіях – про них ми докладно розповімо далі.
   
   
3. У зовнішньоекономічних договорах – перевірити вибір права та арбітражні умови.
   
   
4. Для українських контрагентів застосовувати листування про визнання боргу чи підписання актів звірки (вони переривають позовну давність як дії, які свідчать про визнання боргу – ст. 264 ЦКУ). 

Які дії переривають позовну давність? 

Зверніть увагу на те, які дії переривають позовну давність. Це можуть бути:

• визнання боржником пред’явленої кредитором претензії, 
• зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, 
• підписання додаткової угоди про продовження дії договору (зокрема, в частині зміни порядку чи строків виконання зобов’язань), 
• письмове прохання боржника відстрочити сплату боргу, 
• письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу (або часткової сплати боргу одночасно) до певної дати або зазначити інші умови/гарантії, 
• часткове погашення суми основного боргу або санкцій за договором іншою особою за боржника. 

Якщо контрагент з ТОТ

На сьогодні така ситуація є дуже поширеною. Тому розглянемо це на прикладі.

Приклад 2. Договір мав бути виконаний до 20.03.2020. Проте йдеться про місто Бердянськ, який на сьогодні час окупований рф. Кредитор встиг здійснити релокацію бізнесу, а боржник – ні, на зв'язок не виходить. Як бути в цій ситуації? Очікувати деокупації чи звертатись до суду? Чи враховувати у цій ситуації Перелік тимчасово окупованих територій, затверджений Наказом Мінрегіону від 28.02.2025 №376?

Відповідаючи на ці поставлені запитання, мусимо наголосити на двох моментах:

1. чи звертався до 24.02.2022 кредитор до контрагента щодо цього боргу, і якщо ні, то чому? Адже з моменту його виникнення до окупації міста минуло майже два роки. Нагадаємо, що листування з боржником, у якому він визнає наявність боргу, могло розпочати відлік нових строків давності (про що – вище);  
2. кредитор на сьогодні взагалі не має жодної інформації про свого боржника. Можливо, його вже фактично не існує?  

Обидва запитання виникнуть у суддів, адже не варто розраховувати на те, що перебування контрагентів-боржників на ТОТ впливатиме на позовну давність.

Тому пам’ятайте: кредитор має провадити активну діяльність щодо стягнення з контрагента заборгованості, незалежно від продовження воєнного стану на території України. А ще – стежити за змінами у Переліку ТОТ, листуватись з боржником та шукати компроміс з оплати боргу/штрафів, постачання товару, виконання робіт чи надання послуг. 

Адже незважаючи на зупинення перебігу позовної давності, багато ЮО та ФОПів захищали свої інтереси, навіть звернулися до судів для вирішення договірних спорів. 

Щоправда, у цьому випадку у кредитора може бути і виправдання. 

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦКУ перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).  

Проте це для випадку, коли обставини дійсно не дозволяли провадити діяльність. Тобто в ситуації, коли до війни кредитор здійснював господарську діяльність, платив податки і зарплати, важко пояснити, що завадило йому здійснювати листування з боржниками. Те саме стосується і ситуації, коли кредитор успішно перевіз свій бізнес з окупованої на неокуповану територію України.  

Отже, по суті, приписи п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦКУ в частині зупинення перебігу позовної давності працюватимуть лише у цьому випадку – для ЮО та ФОПів на ТОТ, які на сьогодні не змогли переїхати на підконтрольну територію України та досі залишаються там. 

Рекомендації для кредитора не з ТОТ: що робити?

1. Не чекати зупинення/скасування воєнного стану. Сам факт прийняття Закону №4434 вже є підставою для складення переліку боржників, з якими немає зв’язку, та проаналізувати доцільність звернення до суду. 
2. Підготувати документи для суду – навіть за умови, що місцезнаходження за ЄДР боржника на ТОТ. Адже подання позову перериває перебіг позовної давності (ч. 2 ст. 264 ЦКУ), після чого перебіг позовної давності починається заново.
3. До позову можливо підготувати (окрім документів, що свідчать про наявність заборгованості за договором): 

• Витяг з Переліку ТОТ як доказ перебування боржника на тимчасово окупованій території (або вказати на цей факт у позові);
• документи, які підтверджують неможливість чи відсутність зв’язку з контрагентом (попередні листування до 24.02.2022 (поштовим зв’язком, e-mail, соцмережі тощо), відповіді, інші докази спроб звернутися до боржника з вимогою про належне виконання договірних зобов’язань тощо).

Нагадаємо, що судова практика вже має свою позицію щодо спорів з контрагентами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Зокрема, на сьогодні юрособи повинні мати свій електронний кабінет у системі ЄСІТС (або система Електронний суд), і листування з судом відбувається через електронний кабінет з позивачами та відповідачами. Причому позивач, який подає позовну заяву через систему Електронний суд, зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (ст. 42, 164 ГПК України). І навіть якщо боржник зареєстрував свій кабінет, на сьогодні він може не мати доступу до нього, у т.ч. через закінчення строку дії КЕП та неможливість його поновлення з території ТОТ. 

Якщо боржник з ТОТ не зареєстрував електронний кабінет – як бути?

Суди для такого випадку не бачать перешкод для подання позову – позивач (кредитор) має повідомити суд про перебування відповідача (боржника) на ТОТ, відсутність з ним зв’язку та послатись на Перелік №376.

За приписами ч. 1 ст. 12-1 Закону №1207, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України. Після опублікування такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Там же – на офіційному вебпорталі судової влади України – розміщується й судове рішення. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Однак виконати рішення про стягнення боргу з боржника з ТОТ наразі буде практично неможливо. Визнає це і закон. 

Адже відповідно до пп. 5 п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 забороняється у період дії воєнного стану в Україні відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого Мінрегіону (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

І тут ми підійшли до можливості списання такої заборгованості як безнадійної. Можливо, звернення до суду допоможе вирішити це питання? 

Списання безнадійної заборгованості

Повертаючись до ПКУ, варто нагадати, що строки оскарження рішень органів ДПС не перетинаються з позовною давністю за ЦКУ, перебіг якої відновлено Законом №4434.

Проте списання безнадійної заборгованості містить окремі умови: відповідно до пп. 14.1.11 ПКУ безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає однєї з таких ознак, зокрема, як :

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

• Безнадійна заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Після обрахунку строків позовної давності за конкретним договором сторона може списати таку заборгованість як безнадійну у періоді, на який припадає закінчення 1095 дня строку позовної давності. 

Закінчення строку позовної давності є достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною незалежно від того, чи звертався кредитор до суду, чи ні.

• Заборгованість, стягнення якої неможливе через обставини непереборної сили.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Підтвердженням форс-мажору за чинним законодавством є сертифікат ТПП (ст. 14-1 Закону про ТПП), який отримується у ТТП України або її регіональних ТПП особою, яка порушила зобов’язання, – тобто боржником.

Якщо ми говоримо про кредитора, то тут варто наголосити на такому:

1. Сертифікат про форс-мажор є підставою саме для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, а не від виконання самого зобов’язання.
2. Сертифікат ТПП не є доказом, що форс-мажорні обставини, які в ньому зазначені, завадили боржнику виконати зобов’язання за договором. Наприклад, обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанова ВС від 07.06.2023 у справі 906/540/22).
3. Такі інші докази можуть стати заміною сертифіката ТПП (якщо виникає необхідність доводити наявність форс-мажору). 

Звісно, кредитор і сам може зібрати такі документи про форс-мажор для списання безнадійної  заборгованості, стягнення якої стало на сьогодні неможливим. Зокрема, йдеться про:

• листування з боржником, що підтверджує неможливість виконання зобов’язання (ми писали про це вище);
• рішення суду, виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з відсутністю майна (на сьогодні – йдеться, найімовірніше, про заборону стягнення через тимчасову окупацію території).

Водночас на цей момент важливо відповісти на запитання: чи потрібне судове рішення та постанова виконавця про заборону стягнення? Чи можуть бути такі документи доказом неможливості стягнення заборгованості з боржника?

На нашу думку, це один з дієвих варіантів списання заборгованості боржника, який зареєстрований на ТОВ та з ким відсутній зв’язок. При цьому отримане судове рішення, письмова відмова державного/приватного виконавця у відкритті виконавчого провадження можуть стати важливими документами, у т.ч. для податкових органів, для відсутності претензії щодо списання такої заборгованості.

Тому листування з боржником (або його відсутність), акти інвентаризації, акти списання, судове рішення та письмова відмова виконавця у відкритті виконавчого провадження, оформлені внутрішнім актом списання безнадійної заборгованості за наказом керівника юрособи-кредитора, – все це може бути підставою для списання безнадійної заборгованості в обліку кредитора.

Навіть без сертифіката ТПП кредитор може списати борг за наявності інших документів, що підтверджують форс-мажор або безнадійність стягнення. Головне – належне документальне оформлення для бухгалтерії та можливих перевірок ДПС.

 ***

Замість висновків

1. Описане нами вище стосується лише тих питань, які виникли останнім часом у судовій практиці та мають прямі наслідки після скасування зупинення перебігу строку позовної давності за Законом №4434. Втім, ми розуміємо, що це лише перший погляд на наслідки прийняття Закону №4434. 
2. Згодом виникне багато різних практичних ситуацій, які варто буде обсудити окремо з урахуванням конкретних обставин і судової практики.
3. Очевидно, ми отримаємо і чимало роз’яснень з боку ДПСУ, Мінфіну, Мін’юсту, тлумачень норм ПКУ та Закону №4434 з боку судових органів тощо. Тож до цього питання ми ще не раз повернемося.