Кримінальна відповідальність за передачу банківської картки або доступу до рахунку має наставати лише за доведеного усвідомлення, що їх використають як засіб умисного злочину. Самого факту передачі платіжного інструменту чи використання рахунку третьою особою недостатньо.
На це звернули увагу у Комітеті НААУ з питань кібербезпеки та віртуальних активів, де проаналізували президентський проект Закону №16013 від 02.09.2026 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту громадян, їхніх коштів від незаконних дій з платіжними інструментами й банківськими рахунками». Зауваження до законопроєкту, який 15 вересня 2026 року було прийнято за основу, були направлені до Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності.
За задумом авторів законодавчої ініціативи, зміни покликані вдосконалити протидію незаконним діям з платіжними інструментами, індивідуальною обліковою інформацією, рахунками й електронними гаманцями. НААУ підтримала таку мету та вважає законопроект №16013 найбільш придатним для доопрацювання порівняно із повʼязаними проєктами №16013-1, №16014 та №16014-1.
Ключові застереження стосуються запропонованої нової статті 200-1 (Передача, одержання, придбання, зберігання, інше набуття платіжних інструментів для вчинення кримінального правопорушення) Кримінального кодексу.
Таку окрему норму НААУ вважає виправданою, адже чинне законодавство не дає чіткої відповіді на кваліфікацію свідомої передачі картки, облікових даних чи доступу до рахунку для подальшого шахрайства. Але склад такого правопорушення не може бути формальним.
На думку адвокатів, відповідальність має наставати за свідоме забезпечення злочинного обігу платіжних засобів, а не за факт передачі картки, виконання договору чи надання правничої допомоги.
Виключення спеціальної мети може зробити кримінально караними правомірні або побутові ситуації: передачу картки члену сім’ї, надання доступу бухгалтеру, представнику за довіреністю, адвокату в межах правничої допомоги, працівнику банку чи надавачу платіжних послуг. Тому слід доводити, що особа усвідомлювала призначення інструменту, інформації або доступу як засобу вчинення умисного кримінального правопорушення і діяла з метою забезпечити таке використання.
Окремо необхідно визначити поняття «доступ», яким має бути фактична можливість ініціювати платіжну операцію або розпоряджатися коштами. Повідомлення реквізитів виключно для зарахування коштів саме по собі наданням доступу не є.
Також у НААУ пропонують запровадити спеціальний вид звільнення від відповідальності для особи, яка вперше передала власний платіжний засіб, але до повідомлення про підозру добровільно повідомила орган досудового розслідування або прокурора та надавача платіжних послуг, ужила заходів для припинення доступу, активно сприяла встановленню одержувачів, а використання засобу для іншого кримінального правопорушення було відвернуто.
У примітках до статті 200-1, на думку адвокатів варто закріпити, що надання доступу в межах представництва на підставі закону, договору або акта органу юридичної особи, виконання трудових чи договірних обов’язків, надання правничої допомоги адвокатом, бухгалтерське обслуговування або надання дозволених законом платіжних послуг за відсутності передбаченої цією статтею мети не утворює складу кримінального правопорушення, встановленого цією статтею. Порушення лише умов договору з надавачем платіжних послуг за відсутності такої мети не є підставою кримінальної відповідальності. Формальний договір не створює імунітету, якщо кримінальна мета доведена.
Крім цього, зауваження до проекту Закону №16013 стосуються уточнення складу правопорушення, передбаченого статтею 200 КК, застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб, порядку внесення відомостей до ЄРДР, визначення підслідності та строку набрання законом чинності. Стосовно пов’язаних законопроектів №16013-1, №16014 та №16014-1 НААУ висловила застереження щодо моніторингу ДБР поза межами конкретного кримінального провадження, запровадження відповідальності за створення електронно-комунікаційної шахрайської організації та поєднання протидії шахрайству зі змінами у сфері військового обліку і призову. Повний текст зауважень можна переглянути за посиланням.
Докладніше про долю законопроєкту №16013-1 можна дізнатися у матеріалах:
Штрафи до 17 000 грн за дроп-схеми та передачу карток: прийнято за основу законопроєкт №16013
