Держпраці у Дніпропетровській області надає наступне роз'яснення.
Матеріальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, яка полягає в обов'язку однієї сторони трудового договору відшкодувати повністю або частково матеріальні збитки, заподіяні іншій стороні протиправними і винними діями.
Матеріальна відповідальність, на відміну від дисциплінарної, є двосторонньою, оскільки відповідальність несе не тільки працівник перед власником або уповноваженим ним органом, а й власник перед працівником за заподіяння шкоди його майну або здоров'ю.
Матеріальна відповідальність працівників визначена ст. 130 – 138 КЗпП та деякими підзаконними актами. Чинне законодавство поєднує матеріальну відповідальність працівників із захистом інтересів кожного працівника. Тобто, матеріальна відповідальність може настати тільки за пряму шкоду, в межах і порядку, передбаченому чинним законодавством, і, як правило, обмежуються певною частиною заробітку працівника, незалежно від того, чи був він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за діяння, яким завдано цю шкоду.
Так, притягнути працівника до матеріальної відповідальності можливо тільки за сукупністю таких умов (складу дисциплінарного проступку):
- наявність прямої дійсної шкоди:
- протиправна поведінка працівника;
- причинний зв'язок між протиправною дією та заподіяною шкодою:
- вина працівника в заподіяній шкоді.
Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівника:
- обмежена матеріальна відповідальність, яка включає в себе обов'язок працівника відшкодувати збитки в межах свого середнього місячного заробітку. Ця відповідальність наступає у всіх випадках, крім тих, коли чинним законодавством передбачена повна матеріальна відповідальність;
- повна матеріальна відповідальність, яка включає в себе обов'язок працівника відшкодувати збитки в повному обсязі незалежно від розміру одержуваної ним заробітної плати.
Згідно ст. 134 КЗпП повна матеріальна відповідальність застосовується у випадках, якщо:
- між працівником і підприємством, установою, організацію укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
- майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
- шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
- шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані;
- шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), а також інструментів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування;
- відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
- шкоду завдано не при виконанні трудових обов'язків;
- службова особа, винна в незаконному звільненні або переведені працівника на іншу роботу;
- керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсації за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
В окремих випадках, коли фактичний розмір шкоди значно перевищує номінальну вартість майна та інших цінностей ст. 135 КЗпП, передбачається підвищена матеріальна відповідальність працівника.
Покриття шкоди працівником проводиться добровільно чи за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника, а також за рішенням суду.
Згідно з чинним законодавством, підприємство є суб'єктом матеріальної відповідальності в разі заподіяння шкоди працівникові й зобов'язане відшкодувати працівникові матеріальні збитки за наявності таких підстав:
- незаконного звільнення, переведення чи відсторонення від роботи працівника;
- неправильного формулювання запису в трудовій книжці під час звільнення працівника, що унеможливлювало б влаштування його на роботу;
- затримки видачі трудової книжки або розрахунку при звільненні з роботи;
- у разі ушкодження здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків;
- псування, знищення чи крадіжки особистих речей працівника під час виконання ним трудових обов'язків.
У разі заподіяння потерпілому працівникові моральної шкоди вона також підлягає компенсації.