ДПС у Тернопільській області розповідає, що відповідно до п. 54.1 ПКУ, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктами 223.1 та 223.2 ПКУ встановлено, що базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю. Платники податку, визначені п. 212.1 ПКУ (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у пп. 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 ПКУ), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому ст. 46 ПКУ.
Порядок і строки сплати акцизного податку визначені ст. 222 ПКУ.
Відповідно до п. 50.1 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
Якщо після подання декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у п. 50.1 ПКУ, не застосовуються.
Відповідно до абзацу третього п. 120.2 ПКУ при самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених ст. 50 ПКУ, суми податкових зобов’язань та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені главою 11 ПКУ, не застосовуються.
Зазначаємо, що п. 50.1 ПКУ не передбачена сплата штрафних санкцій у разі зменшення (переплати) раніше нарахованих податкових зобов’язань внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної у попередніх звітних (податкових) періодах.
Відповідно до пп. 129.1.3 ПКУ нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, – після закінчення 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов’язання визначено ст. 124 ПКУ.
Відповідно п. 124.1-1 ПКУ у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету суми акцизного податку, передбаченого абзацом другим пп. 222.1.2 ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 відс. від суми такого акцизного податку.
Підпунктом 14.1.175 ПКУ визначено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ.
Підпунктом 14.1.152 ПКУ визначено, що погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до абзацу першого п. 87.1 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Нормами п. 35.1 та п. 35.2 ПКУ визначено, зокрема, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи.
Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи.
Враховуючи зміст положень ПКУ, подання у встановленому порядку уточнюючої декларації акцизного податку є правом платника податків, яке визначене нормами ПКУ, на усунення самостійно виявлених помилок і не є сплатою або погашенням податкового боргу, своєю чергою, відповідальність, передбачена п. 124.1-1 ПКУ, до платника податків не застосовується у разі зменшення (переплати) раніше нарахованих податкових зобов’язань внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної у попередніх звітних (податкових) періодах.
