Страхове відшкодування: облік і оподаткування

Основні моменти

Коротко розглянемо, на які моменти слід звернути увагу. Відносини у сфері страхування регулюються Законом про страхування.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізособи, які уклали зі страховиками договори страхування. Страхувальник зобов'язаний вносити страховику згідно з договором страховий платіж (страховий внесок, страхова премія), це плата за страхування.

Визначення термінів

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 1 Закону про страхування

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Стаття 8 Закону про страхування

При укладанні договорів страхування у договорі зазначаються вигодонабувачі, які можуть зазнати збитків унаслідок настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування. Наша стаття присвячена договору майнового страхування, яке є добровільним. Перелік видів добровільного страхування наводиться у ст. 6 Закону про страхування – зокрема, це страхування наземного транспорту або майна.

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, а конкретні умови слід прописати при укладенні договору. Порядок виплати компенсації важливо прописати детально у договорі.

За договорами майнового страхування страхові виплати мають назву «cтрахове відшкодування», яке виплачується страховиком відповідно до умов договору. Згідно зі ст. 9 Закону про страхування, страхова сума може бути встановлена щодо окремого страхового випадку, групи страхових випадків, договору страхування загалом.

Обмеження страхової суми

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Частина 15 ст. 9 Закону про страхування

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, називається «франшиза», вона завжди зазначена у договорі.

Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування страхувальнику. Своєю чергою, страхувальник¹ зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Зверніть увагу, що однією з підстав для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування згідно з ч. 5 ст. 26 Закону є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

¹ До речі, якщо страхувальник – юридична особа припиняється і встановлюються його правонаступники, права та обов'язки страхувальника переходять до правонаступника (ст. 23 Закону про страхування).

Відповідно до ст. 25 Закону про страхування, виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором¹ на підставі:

– заяви страхувальника;

– страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

¹ Договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі, якщо його укладено після страхового випадку (п. 1 ч. 2 ст. 29 Закону про страхування).

Також згідно з ч. 4 ст. 26 Закону про страхування не слід очікувати на відшкодування від страхової компанії, якщо страхувальник отримає повне відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.

Після цих основних моментів перейдемо до отримання та відображення в обліку страхувальника безпосередньо страхового відшкодування.

Бухгалтерський облік

При сплаті страхових платежів витрати на страхування ОЗ можуть відноситися до складу загальновиробничих витрат (якщо застраховане майно відноситься до виробничих ОЗ) згідно з п. 15.4 П(С)БО 16. Якщо ОЗ загальногосподарського призначення, страхування майна відноситься до адміністративних витрат за п. 18 П(С)БО 16 або включаються до витрат на збут, якщо ОЗ пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг згідно з п. 19 цього положення бухобліку 16. Також до витрат на збут буде відноситись страхування запасів продавця, у разі якщо страхування готової продукції передбачено умовами договору поставки.

Пам'ятайте, що сплата страхових платежів здійснюється відповідно до умов договору страхування. Дата визнання витрат – це період, за який нараховано страховий платіж (прохання не плутати з датою сплати). Якщо згідно з умовами договору треба сплатити суму авансом одноразово, тоді страховий платіж відобразиться на рахунку 39. Рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати у майбутніх звітних періодах. I лише згодом здійснюється списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

Облік розрахунків за страхуванням майна ведеться на субрахунку 655 за кожним окремим договором страхування.

На практиці є два варіанти виплати компенсації збитків від надзвичайних подій: аварії, стихійного лиха:

1-й варіант – страхова сума отримується страхувальником;

2-й варіант – страхова сума перераховується безпосередньо на особу, яка надає послуги з ремонту (наприклад, СТО, що надає авторемонтні роботи).

Але в будь-якому разі страхувальник за погодженим актом (сертифікатом) від страхової компанії на дату складання документа визнає дохід. Це інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства. Хоча логічно такий дохід назвати – цільове фінансування для компенсації витрат (збитків). Такий специфічний дохід відобразиться на субрахунку 746 «Iнші доходи» в кореспонденції з субрахунком 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» (Д-т 375 К-т 746).

Первісна вартість ОЗ збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта. А витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (в нашому випадку – ремонт), за п. 15 П(С)БО 7 включаються до складу витрат. Власне збитки, понесені від настання страхового випадку, якщо застрахований об'єкт підлягає ремонту, будуть відображатись на субрахунку 977 «Iнші витрати діяльності». На практиці трапляється й варіант відображення на субрахунку 949 «Iнші витрати операційної діяльності» або за аналогічною статтею, що й нарахована амортизація відповідного ОЗ (див. приклад). У будь-якому разі помилки тут не буде, все залежить від рішення юрособи.

Зрозуміло, якщо застраховане майно не підлягає відновленню і ремонту, актив списується з балансу. Постійно діюча комісія складає і підписує акти на списання ОЗ. У разі списання ОЗ, які вибувають внаслідок аварії або стихійного лиха, до акта додається копія акта аварії і зазначаються обставини. У цьому разі залишкову вартість пошкодженого ОЗ відображають на субрахунку 976 «Списання необоротних активів».

Зверніть увагу!

Деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані при розбиранні і демонтажу ОЗ, що ліквідуються, оприбутковуються з визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів, включаючи матеріальні цінності і деталі з вмістом матеріалів, які приймаються (складаються) спеціалізованими заготівельними (переробними) підприємствами.

Податковий облік

У податковому обліку все залежить від статусу страхувальника.

Страхувальник – платник податку на прибуток

Жодних податкових різниць, все за правилами бухобліку. Єдина різниця за п. 138.1 та п. 138.2 ПКУ – це ліквідація ОЗ (якщо актив списується з балансу).

Страхувальник – платник єдиного податку

У разі отримання юридичною особою – платником ЄП страхового відшкодування у грошовій формі на рахунок сума включається до доходу платника податку у податковому періоді її отримання. За п. 292.6 ПКУ датою отримання доходу є дата надходження коштів.

Проте страхова сума може перераховуватися безпосередньо особі, яка надає послуги з ремонту. Чи виникає тоді дохід? Тут є певний податковий ризик з огляду на п. 292.13 ПКУ, в якому сказано, що дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПКУ.

До уваги платників ЄП 3-ї групи – юросіб

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.

Підпункт 296.1.3 ПКУ

I враховуючи, що незалежно від напряму перерахування страхового відшкодування у бухобліку визнається дохід, за датою підписання акта приймання-передачі робіт з ремонту від СТО слід включати цю суму до складу доходу. Ми б хотіли навести контраргументи для уникнення доходу в цьому випадку, але, на жаль, це податковий ризик. Лише якщо особа отримає індивідуальну податкову консультацію на свою користь, тоді страхову суму можна не оподатковувати єдиним податком.

Щодо підприємців, то незалежно від обраної системи оподаткування: транспортний засіб, що належать фізособі-підприємцю, реєструється як транспортний засіб фізособи.

Страхувальник – підприємець

Якщо підприємець – платник ЄП, отримана сума відшкодування не оподатковується єдиним податком. Відповідно до ч. 1 п. 292.1 ПКУ до доходу не включаються страхові виплати і відшкодування.

У більшості випадків такі суми не оподатковуються ПДФО та військовим збором, але за виконання певних умов. Згідно з пп. 165.1.27 ПКУ сума страхового відшкодування, отримана фізособою за договором страхування від страховика-резидента або страховика-нерезидента, не оподатковується, якщо сума відшкодування не перевищує вартість застрахованого майна, яка визначалося за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів¹.

¹ Порядок застосування цього пункту визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Цікаво знати

В УПК №137 (наказ ДПС України від 20.02.2012 р. №137) вказано: якщо фізособа-підприємець здійснює ремонт автотранспортного засобу відповідно до договору, згідно з яким замовником є фізична особа (у якої виник страховий випадок), яка підписує акт виконаних робіт, але оплату виконаних послуг з ремонту автотранспортного засобу фізичної особи здійснює страхова компанія, то такий підприємець має право обрати другу групу платника єдиного податку.

Якщо фізособа-підприємець здійснює ремонт автотранспортного засобу відповідно до договору, згідно з яким замовником є страхова компанія, яка підписує акт виконаних робіт та здійснює оплату за виконання послуг у зв'язку з настанням страхового випадку, то такий підприємець має право обрати третю групу платника єдиного податку.

Якщо підприємець – на загальній системі оподаткування, отримана сума відшкодування не буде вважатись підприємницьким доходом. За п. 177.6 ПКУ, у разі якщо підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для фізосіб. I в цьому випадку те, чи буде об'єкт оподаткування, залежить від умов виконання пп. 165.1.27 ПКУ. Підтверджується це й позицією податківців (див. «ЗIР», підкатегорія 104.11).

Крім цього, нагадаємо, що відповідно до п. 177.4 ПКУ вартість оплачених послуг страхування, пов'язаних із веденням господарської діяльності, не включається до складу витрат фізособи-підприємця на загальній системі оподаткування (див. «ЗIР», підкатегорія 104.05).

Облік ПДВ

Відразу наголосимо: платник ПДВ уникне спірних ситуацій в обліку цього податку лише у випадку зарахування страхового відшкодування на його власний рахунок. Розгляньмо випадок із проведенням ремонтних робіт сторонньою особою-платником ПДВ.

Платник ПДВ, який надає послуги з ремонту, оподатковує їх ПДВ за загальними правилами. Як наслідок, така особа складає податкову накладну на ім'я отримувача, який є власником майна, що ремонтується. Власник майна при отриманні послуг з ремонту, оплата за які здійснюється страховою компанією, відносить до ПК суму ПДВ згідно з п. 198.2 ПКУ. А далі, на думку податківців, у тому ж звітному періоді повинен визнати податкове зобов'язання на підставі п. 198.5 ПКУ, бо платіж за ремонт був сплачений не ним, а страховою компанією (див. «ЗIР», підкатегорія 101.13). Наприклад, в IПК 21.05.2018 р. №2245/6/99-99-15-03-02-15/IПК уточнюється: позаяк платіж за ремонт автомобіля було сплачено не власником майна, а страховою компанією, то послугу з ремонту автомобіля власник отримав на безоплатній основі. Звідси висновок: права на ПК немає.

На наш погляд, доволі фіскальна консультація, тому що п. 198.5 ПКУ не містить таких обмежень залежно від факту сплати коштів страхувальником – отримувачем послуг чи страховою компанією. Слід узяти до уваги, що страхове відшкодування належить вигодонабувачу, який і є отримувачем послуг. При укладанні договорів страхування у договорі зазначаються вигодонабувачі, які можуть зазнати збитків внаслідок настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування. Просто тоді страхове відшкодування відразу спрямовується на ремонт оминаючи платника ПДВ. Мало того, якщо ознайомитися з іншою консультацією (див. «ЗIР», підкатегорія 101.16), то у ній вже немає такого обмеження. До речі, самі ж податківці у «Віснику» №33/2015 жодним словом не прохопилися про нарахування «компенсувальних» податкових зобов'язань з ПДВ у разі перерахування коштів страховою компанією безпосередньо особі – платнику ПДВ, яка здійснює ремонт. Водночас нараховані «компенсувальні» податкові зобов'язання з ПДВ відобразяться у складі витрат, тому платник ПДВ повинен самостійно прийняти рішення щодо обліку ПДВ у такій ситуації.

На практиці також трапляється альтернативний підхід до цього питання. Якщо отримувач послуг доплачує власні кошти за ремонтні роботи, коли за рахунок франшизи страхова компанія перераховує меншу суму, ніж вартість робіт, то «компенсувальні» податкові зобов'язання з ПДВ визнаються у відсотковому співвідношенні до сплачених страховою компанією коштів (див. приклад).

Отож залишається єдина рекомендація: отримати індивідуальну консультацію.

Приклад Підприємство – платник ПДВ має на балансі застрахований автомобіль. При настанні страхового випадку сума застрахованих збитків становить 10000 грн, що підтверджено актом аварійного комісара. Службовий автомобіль директора підлягає ремонту. Страхова компанія виплачує відшкодування безпосередньо СТО.

Вартість ремонтних робіт становить 16800 грн (у т. ч. ПДВ – 2800). Підприємство доплачує різницю власними коштами. Відображення в обліку див. у таблиці.

Таблиця

Відображення страхового відшкодування та ремонт автомобіля