Перш ніж вирішувати, чи потрібен вам РРО, слід визначитися з тим, чи здійснюєте ви розрахункові операції, адже саме їх реєструють через РРО.
Якщо операції, що здійснює СГ, не є розрахунковими, РРО не застосовується.
Що таке розрахункова операція?
Поняття розрахункової операції (далі – РО) визначено у ст. 2 Закону про РРО. Це «приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця». Розглянемо це визначення докладніше.
По-перше, РО – це двосторонній правочин між продавцем і покупцем, за якого рух грошових коштів може здіійснюватися в обох напрямках:
- від покупця до продавця – з метою приймання продавцем оплати від покупця за товари, роботи, послуги;
- від продавця до покупця – з метою повернення продавцем покупцю раніше проведеної оплати за товари, роботи, послуги.
Як перший, так і другий правочин є розрахунковою операцією.
Усе про касу і РРО –
у вашій поштовій скриньці!
Нова тематична розсилка від редакції. Ви точно нічого не пропустите
ПідписатисьХочете подивитись, як це виглядає?
З точки зору цивільного права розрахункова операція зазвичай є правочином, який повністю виконується сторонами у момент його вчинення (ст. 206 ЦКУ). Як правило, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг відбувається одночасне передання покупцю товару (виконання робіт, надання послуг) та приймання оплати за них. Іноді ці дві події можуть відбуватися не одночасно (наприклад, покупець може оплатити товар завчасно, а отримати його пізніше на складі чи за місцем доставки товару), але у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг такі операції теж є розрахунковими).
По-друге, РО можуть бути готівковими та безготівковими.
Розрахунки готівкою – це окремий випадок розрахункової операції. Поняття готівки та готівкових розрахунків визначено у п. 3 Положення №148:
- готівка – грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам’ятні монети, які є платіжними засобами);
- готівкові розрахунки – платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
При безготівкових РО розрахунок проводиться без застосування банкнот та монет – тобто це приймання платіжних карток, платіжних чеків (за визначенням розрахункової операції у Законі про РРО). Платіжні чеки (розрахункові чеки) в Україні практично не застосовуються для розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, натомість збільшується частка розрахунків за допомогою платіжних карток порівняно з готівковими розрахунками. Проводити безготівкові РО за допомогою карток можна тільки після укладання договору еквайрингу з банком. Цей договір і буде головним маркером, за яким можна відрізнити безготівкову РО від інших видів безготівкових розрахунків.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону про платіжні системи еквайринг – це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі. На практиці еквайринг буває двох видів:
- еквайринг із застосуванням POS-терміналів, що розташовуються у визначеному місці розрахунків з покупцями. В цьому випадку покупець розраховується у цьому місці за допомогою платіжної картки та POS-терміналу;
- інтернет-еквайринг, який дозволяє приймати оплату дистанційно, за допомогою спеціального програмного забезпечення (цей вид еквайрингу застосовується в інтернет-магазинах). В цьому разі покупець користується спеціальним програмним забезпеченням для здійснення платежу із застосуванням платіжної картки. Місце проведення розрахунків при цьому не визначено, але незважаючи на це операція є розрахунковою.
Таким чином, якщо розрахунок з покупцем відбувається за допомогою послуги еквайрингу, що надається банком-еквайром (п. 1.8 ст. 1 Закону про платіжні системи) з використанням платіжної картки, то це безготівкова, але розрахункова операція.
Є ще один вид операцій, який не зазначений у визначенні розрахункової операції, але про нього є згадка в абз. 1 ст. 3 Закону про РРО: це операції з приймання готівки для подальшого її переказу. На практиці під дію цього абзацу підводять і приймання оплати платіжною карткою, хоча в ст. 3 Закону про РРО про картки нічого не зазначено. На підставі цієї норми застосовують РРО поштово-логістичні оператори, кур'єрські служби та ін., якщо вони приймають оплати готівкою і платіжною карткою, а також якщо приймають кошти для подальшого переказу продавцю (післяплатою).
Тож найпершим питанням для СГ буде питання про те, чи здійснюватиме він розрахункові операції, чи ні. Наведемо кілька прикладів операцій та визначимо, чи є вони розрахунковими:
- СГ приймає оплату за товар (роботи, послуги) готівкою у торговому залі або на виносній чи пересувній торговій точці – це РО;
- СГ уклав договір еквайрингу з банком та приймає оплату за товар платіжними картками за допомогою POS-терміналу у торговому залі або на виносній чи пересувній торговій точці – це РО;
- СГ уклав договір інтернет-еквайрингу з банком та приймає оплату за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення (так званого «платіжного віджету») на своєму сайті чи в інтернет-магазині – це РО;
- СГ приймає готівку для подальшого її переказу, а також приймання оплати платіжними картками на користь третіх осіб – це РО;
- СГ виставляє покупцям рахунки і зазначає у них свої платіжні реквізити (найменування та код отримувача, МФО банку, номер рахунку), а клієнт самостійно оплачує цей рахунок без застосування платіжної картки та без укладення продавцем договору еквайрингу з банком – ні, це не РО.
Наступним питанням буде питання про винятки. Тобто, випадки, коли РО є, а РРО застосовувати не обов’язково.
Тут слід зазначити, що такі винятки діляться на дві групи:
- за видами СГ, яким дозволено не застосовувати РРО;
- за видами операцій, за якими дозволено не застосовувати РРО.
Тож, розглянемо їх окремо.
Які СГ позбавлені обов’язку застосовувати РРО?
Такі пільги встановлені лише для фізичних осіб, які є ФОП – платниками єдиного податку.
Для ФОП на загальній системі та юридичних осіб жодних пільг щодо застосування РРО немає, вони мають застосовувати РРО з момента проведення першої розрахункової операції.
Вимоги для застосування РРО фізичними особами, які здійснюють розрахункові операції
Нагадаємо, що РРО застосовуються лише суб’єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції (див. преамбулу до Закону про РРО). Серед фізичних осіб такими є лише підприємці – ст. 128 ГКУ. Тому фізособи, що здійснюють незалежну професійну діяльність без реєстрації підприємницької діяльності (зокрема, це нотаріуси, адвокати, науковці, митці та ін.) суб’єктами господарювання не є, і вимоги щодо застосування РРО на них взагалі не поширюються.
Що стосується ФОПів, то деяким з них можна не застосовувати РРО відповідно до п. 296.10 ПКУ:
- ФОП першої групи;
- ФОП ІІ – IV груп незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. Про те, що буде, якщо річний обсяг доходу ФОП перевищить 1 млн грн, ми писали тут.
Увага! Норми п. 296.10 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення. Тому такі підприємці повинні застосовувати РРО!
Про перелік технічно складних побутових товарів ми писали тут, а про те, що вважається медвиробами та лікарськими засобами – тут.
Обов’язок застосовувати РРО працює для всіх груп товарів в цілому, якими торгує ФОП. Неможна проводити через РРО лише медтовари або технічно складні товари, а решта виручки не проводити.
Наприклад, якщо ФОП має дві торгові точки, на одній з яких ведеться торгівля технічно складними побутовими товарами, а на іншій – торгівля виключно продовольчими товарами, то РРО застосовується на обох точках.
Норми п. 296.10 ПКУ не працюють також і в тому випадку, коли ФОП-єдинник будь-якої групи ЄП торгує підакцизними товарами. Для ФОП І, ІІ та ІІІ груп існує заборона щодо торгівлі підакцизними товарами, крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин – пп. 3 п. 291.5 ПКУ. Для ФОП IV групи такого обмеження немає – вони можуть торгувати підакцизними товарами без обмежень.
Роздрібна торгівля підакцизними товарами, крім столових вин, вимагає наявності ліцензії (див. ст. 15 Закону №481), яку, у свою чергу, неможливо отримати без зареєстрованого РРО. Так, у п. 3.7 Рекомендацій №213 вказано, що у додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них. ФОП-единникам слід отримувати такі ліцензії у разі роздрібної торгівлі пивом, сидром та пері. Про те, що столові вина можна продавати без ліцензії, читайте тут.
Для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним також потрібно мати вже зареєстрований РРО – ст. 15 Закону №481.
Розрахункові операції, які можуть проводитись без РРО
У цьому випадку СГ повинен застосовувати РРО лише для реєстрації інших, не звільнених від РРО операцій.
Операції, які можна здійснювати без РРО, зазначені у ст. 9 Закону про РРО та у Переліку №1336. Звертаємо увагу, що операції, перелічені у Переліку №1336, слід проводити з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (п. 1 Постанови №1336).
Наведемо деякі операції, що актуальні для СГ, у таблиці з нашими коментарями.
Таблиця
Деякі торгові операції, при здійсненні яких РРО можна не застосовувати
| Операції, при здійсненні яких РРО не застосовується | Коментар |
| Стаття 9 Закону про РРО | |
| Торгівля продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій Винятки:
|
Виробникам можна продавати лише власну продукцію, якщо готівкові розрахунки за неї оформлені касовими ордерами. Приймати до розрахунку платіжні картки не можна, адже в цьому разі немає підстави для оформлення касових ордерів. У разі приймання до оплати платіжних карток необхідно застосовувати РРО. |
| Продаж проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю | |
| Продаж білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошті | |
| Продаж квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів | |
| Здійснення фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках. Винятки: Продаж технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, якщо вони є продукцією власного виробництва |
Під терміном «фізичні особи» в даному контексті слід розуміти будь-яких фізичних осіб, що торгують на ринках – як ФОП, так і фізосіб, які торгують на ринках без реєстрації підприємницької діяльності. При цьому обсяг продажів ФОП на ринку буде включатися до розрахунку річного обсягу доходу 1 млн грн, при досягненні якого ФОП повинен застосовувати РРО для реєстрації інших РО, крім продажів на ринках. |
| Продаж у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу. Винятки: Має бути повністю відсутній продаж алкогольних напоїв, підакцизних непродовольчих товарів та технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення |
|
| Продаж води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу | |
| Перелік №1336 | |
| Роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень – п. 2 Переліку №1336. Граничний розмір річного обсягу цих розрахункових операцій – 500 тис. гривень на один суб’єкт господарювання – п. 2 Постанови №1336 . |
Про виносну та виїзну торгівлю ми писали у «ДК» №25/2017, а також у цій аналітиці. |
| Роздрібна торгівля на ринках, ярмарках Винятки: Розташовані на території ринків магазини, кіоски, палатки, павільйони, приміщення контейнерного типу – п. 3 Переліку №1336. Граничний розмір річного обсягу цих розрахункових операцій – 500 тис. гривень на один суб’єкт господарювання – п. 2 Постанови №1336. |
ФОП, яка здійснює роздрібний продаж товарів в магазині, що розташований на території ринку, не може бути платником єдиного податку першої групи – див. тут |
Про інші операції, які дозволено проводити без РРО відповідно до Переліку №1336, можна дізнатися з пп. 4 – 27 Переліку №1336.
Звертаємо увагу, що у п. 2 Постанови №1336 встановлено граничні розміри для цих операцій:
- Для операцій, що зазначені у пунктах 5, 6, 13, 14, 17, 22, 23, 27 Переліку №1336, встановлено граничний розмір доходу 500 тис. гривень на один суб’єкт господарювання;
- Для операцій, що зазначені у пунктах 4 та 7 Переліку №1336, встановлено граничний розмір доходу 250 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг);
Для форм і умов проведення діяльності, визначених у пунктах 1, 8-11, 15, 19-21, 24-26 Переліку №1336, граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій не встановлюється.