
У чому суть питання
Відповідно до п. 74 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, при визначенні МПЗ у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, сума МПЗ, визначена відповідно до пп. 38-1.1.1 і 38-1.1.2 ПКУ, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, – 1400 гривень з 1 гектара.
У зв’язку з цим виникає запитання: Якщо згідно з технічною документацією ділянка має цільове призначення «пасовища» або «сіножаті», але вона оброблялася та засівалася у 2024 році, тобто фактично використовувалась як рілля, то яка мінімальна сума МПЗ застосовується: 700 грн чи 1400 грн за 1 га?
От саме на це запитання намагалася відповісти ДПС у листі №162. Дивимося далі, що відповіла ДПС. Відповідь була надана в листі ДПС від 24.02.2025 №162/2/99-00-24-01-03-02.
Відповідь ДПС у листі №162
На наш погляд, суть відповіді ДПС зводиться до такого.
Як ви декларуєте, так і платите:
- якщо ви вказуєте ділянку як ріллю (і частка ріллі не менше 50%), то мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) становитиме 1400 грн за гектар;
- якщо декларуєте як пасовище чи сіножать, то МПЗ буде 700 грн за гектар.
Важливо, що вказано в документах!
Податкова служба наголошує, що нарахування МПЗ відбувається на основі даних, вказаних у податковій декларації, тобто виходячи з цільового призначення землі.
Фактичне використання не впливає!
Те, що ви фактично використовуєте пасовище як ріллю, не змінює суму МПЗ, якщо в документах воно значиться як пасовище.
Можливі наслідки:
- податкова попереджає, що якщо ви використовуєте землю не за призначенням (наприклад, орете пасовище), то це може призвести до заниження нормативної грошової оцінки землі та, відповідно, до заниження податкових зобов'язань;
- Держгеокадастр та Держекоінспекція мають право контролювати використання земель.
Висновок: сума МПЗ визначається на основі того, як ви декларуєте земельну ділянку, а не на основі її фактичного використання.
Які санкції до вас можуть застосувати за нецільове використання землі?
Якщо земельна ділянка з цільовим призначенням «пасовище» або «сіножаті» використовується як рілля (обробляється, розорюється, засівається), то це є порушенням земельного законодавства України. За таке використання передбачено адміністративну та, в окремих випадках, кримінальну відповідальність.
1. Адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 53 КУпАП, порушення вимог земельного законодавства, зокрема використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, тягне за собою накладення штрафу:
- для громадян – від 85 до 425 грн;
- для посадових осіб – від 255 до 510 грн.
Якщо ж таке порушення спричинило погіршення якості ґрунтів, штрафи можуть бути значно вищими (залежно від розміру завданої шкоди).
Також відповідно до Земельного кодексу України, порушення правил використання земель може бути підставою для примусового приведення ділянки до належного стану.
2. Відшкодування шкоди.
Власник або користувач земельної ділянки може бути зобов’язаний компенсувати збитки, завдані державі або місцевій громаді через нецільове використання землі.
Розмір шкоди розраховується відповідно до Методики №963.
3. Кримінальна відповідальність.
За безгосподарське використання земель можливе притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 239-1 ККУ:
- штраф від 17 000 до 51 000 грн;
- пробаційний нагляд на строк до 2 років;,
- або обмеження волі до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
4. Ризик втрати земельної ділянки.
Відповідно до ст. 143 ЗКУ, використання землі не за цільовим призначенням може стати підставою для примусового припинення права власності або користування (зокрема, через суд).
Що робити, щоб уникнути покарання?
Змінити цільове призначення ділянки (якщо є законні підстави). Це можливо лише за погодженням з органами місцевої влади та відповідно до Генплану.
Дотримуватися агротехнічних вимог – наприклад, використовувати ділянку виключно для випасання худоби або заготівлі сіна, якщо вона має відповідне призначення.