Підприємці не знають, що таке «малоцінні необоротні активи»

Відповідно до ст. 177 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.
До переліку витрат фізичної особи — підприємця, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.
Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 — 138.9, пп. 138.10.2 — 138.10.4, п. 138.11 ст. 138 ПКУ (п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ).Відповідно до ст. 2 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон №996) ведення бухгалтерського обліку поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно-правових форм та форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі — підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Отже, фізичні особи — підприємці мають право відносити документально підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з отриманням доходів, які включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ, при цьому відповідно до Закону №996 не ведуть бухгалтерського обліку, у т. ч. обліку малоцінних необоротних матеріальних активів.