Журнал "Вісник. Офіційно про податки"
Відповідно до п. 177.2 Податкового кодексу об’єктом оподаткування у фізичної особи — підприємця — платника податків на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, зокрема, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (пп. 177.4.1 Податкового кодексу).
При цьому відповідно до пп. 177.4.5 ПКУ не включаються до складу витрат підприємця документально не підтверджені витрати.
Фізичні особи — підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтвердні документи щодо походження товару (п. 177.10 Податкового кодексу).
Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі — Книга), та Порядок її ведення затверджено наказом № 481 (далі — Порядок № 481).
Відповідно до пп. 5 п. 6 цього Порядку у графі 5 Книги зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, безпосередньо пов’язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Водночас п. 177.7 ПКУ встановлено, що фізична особа — підприємець вважається податковим агентом працівника — фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.
Про одержані фізичними особами доходи та сплачені з них суми податку податкові агенти зобов’язані повідомити контролюючі органи за формою № 1ДФ згідно з вимогами Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом № 4 (далі — Порядок № 4).
Згідно з п. 3.1 цього Порядку у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку.
Пунктом 70.12 ПКУ визначено, що реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають позначку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Нацбанку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами — підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:
- виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов’язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи (пп. 70.12.1 ПКУ);
- сплати фізичними особами податків і зборів (пп. 70.12.5 ПКУ).
Документи, пов’язані з проведенням операцій, передбачених п. 70.12 ПКУ, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (п. 70.13 ПКУ).
При цьому відповідно до ст. 1 Закону про бухоблік первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Пунктом 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі, та визначено перелік обов’язкових реквізитів, які вони повинні мати. Одним із обов’язкових реквізитів є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, включення до складу витрат фізособи — підприємця вартості придбаних товарів у продавця, якого неможливо ідентифікувати, на підставі акта закупки суперечить вимогам чинного законодавства.
Галина Жук , начальник відділу адміністрування податків і зборів із самозайнятих осіб Управління адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС
Наталія Фокіна , головний державний ревізор-інспектор
Вікторія Шоломій , головний державний ревізор-інспектор
