Істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації (ч. 1 ст. 284 ГКУ).
Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша ст. 286 ГКУ).
Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ПКУ доходом фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.
З огляду на зазначене доходи платника єдиного податку від надання в оренду нерухомого майна визначаються виходячи з розміру орендної плати, визначеної за погодженням сторін у договорі оренди.
Методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1253 (далі – Методика №1253).
Пунктом 3 Методики №1253, зокрема, визначено, що мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно визначається виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розміщене зазначене майно.
Таким чином, розмір орендної плати, встановлений у договорі оренди, повинен бути не меншим від мінімальної суми орендного платежу, встановленої згідно з Методикою №1253.
ПКУ не передбачено відповідальність за встановлення в договорі оренди розміру орендної плати, меншого від мінімальної суми орендного платежу, встановленої згідно з Методикою №1253.
