Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України

При порушенні будь-яких конституційних прав чи власних інтересів фізична або юридична особа звертається до суду, інших державних органів, розраховуючи на те, що держава убезпечить їх від неправомірних дій і допоможе поновити порушені права та законні інтереси.
Проте захист прав та інтересів не завершується прийняттям компетентним органом відповідного рішення.
Заключним етапом у процесі реалізації захисту прав є виконання таких рішень, що є гарантом здійснення визнаних прав сторін та підтверджених обов’язків.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов’язковими для виконання на всій території України.
На перший погляд, виконання рішень видається простою процедурою, проте заходи, яких вживають державні виконавці з цією метою, свідчать про складність цього процесу.
Саме тут нерідко виникають проблеми, які намагаються звести нанівець високі конституційні гарантії та владні рішення, що, своєю чергою, підриває авторитет влади й авторитет вищого Закону, а також загалом імідж держави.
Тому на сучасному етапі розвитку України як правової держави питання примусового виконання судових рішень є надзвичайно актуальним.
Ключовою фігурою у процесі примусового виконання рішень є боржник.
Як свідчить практика роботи органів державної виконавчої служби, боржники у процесі виконання рішень, як правило, продовжують ухилятися від виконання своїх зобов’язань.
При цьому одним із способів ухилення від виконання своїх зобов’язань є виїзд боржника за межі України, у тому числі на постійне місце проживання.
Разом з цим потрібно зазначити, що згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» ухилення громадянина від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) або якщо щодо нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання, є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.
З прийняттям 04.11.2010 р. Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» відповідні зміни внесені також до Закону України «Про виконавче провадження», який визначає умови та порядок виконання рішень судів та рішень інших органів (посадових осіб).
Так положеннями статті 11 цього Закону надано право державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи за межі України — до виконання зобов’язань за рішенням.
За правилами статті 3771 Цивільного процесуального кодексу України питання про тимчасове обмеження боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Надалі відповідна ухвала суду направляється державним виконавцем до Державної прикордонної служби України, згідно з якою боржник зараховується до певного списку, який є на особливому контролі та на якого надалі поширюється обмеження щодо перетину кордону України.
І лише у разі виконання боржником своїх зобов’язань ця особа знімається з контролю Державною прикордонною службою України на підставі відповідної постанови державного виконавця.
Отже, боржникам усе-таки варто замислитися над виконанням своїх зобов’язань, особливо якщо вони зібралися відпочивати у мальовничих екзотичних країнах.
Підсумовуючи зазначене, можна зробити висновок, що чітке та своєчасне виконання законів, владних рішень підвищує авторитет держави та викликає довіру власних громадян, проте без взаємодопомоги та розуміння між ними досягнення позитивного результату є неможливим.