Співробітницям дарують квіти та солодощі. На подарунки витрачають від 20 до 50 грн. Такі висновки зробив Дослідницький центр Міжнародного кадрового порталу hh.ua спільно з bigmir.net.
Свята минулої епохи, як і звички, викорінити важко. Навіть після розвалу Радянського союзу 8 березня лишився «червоним днем календаря», хоча і повністю втратив своє первісне значення дня боротьби за права жінок. Для більшості офісних працівників він означає просто дамське свято, додатковий вихідний і початок весни.
Третина опитаних ставляться до свята негативно. Не дивно, що серед незадоволених більше представників сильної статі. Чоловіки в два рази частіше, ніж жінки, називають це свято «дратівливим і фальшивим», а також «пережитком радянських часів» («валізою без ручки», зайвим святом, адже є День матері). Дами ставляться до свята більш ніжно: вони частіше, ніж джентльмени, радіють додатковому вихідному і асоціюють його з приходом весни.
Лише 5% офісних працівників назвали історичне покликання 8 березня – день боротьби жінок за свої права. Цікаво, що справжнє значення свята згадували переважно респонденти молодшої вікової групи (до 20 років).
Не зважаючи на неоднозначне ставлення до 8 березня, привітання співробітниць залишається традицією в більшості компаній. Ігнорують свято тільки в 7% випадків і переважно це молоді колективи. Ще 10% колективів співробітниць іноді вітають, а іноді – ні.
Керівник event-напрямку компанії HeadHunter Анастасія Виноградова вважає, що ставлення до 8-го березня має формувати роботодавець. «Святкування «жіночого дня» в офісах несе в собі комплекс рішень. Це допомагає колективу стати командою – чоловіки об’єднуються, щоб обговорити і подарувати подарунки своїм колегам. Стосунки в колективі стають більш гармонійними, підвищується довіра до колег, співробітники відчувають, що про них піклуються». Згуртований, дружний колектив більш продуктивний, а це – в інтересах роботодавця.
Тетяна Фоменко, директор з розвитку Центру Командної Взаємодії «Еко Тур», психолог і бізнес-тренер дотримується тієї ж точки зору. Компанії, які намагаються ігнорувати це свято, приречені на невдоволення і приховану ненависть власних, навіть найбільш свідомих співробітників, вважає експерт. «Перша причина в тому, що, вітаючи один одного, співробітники намагаються самостійно налагодити або створити хоча б на час комфортну внутрішню атмосферу. Те, на що в більш розвинених країнах виділяють спеціальних людей і кошти в першу чергу. Намагаються виглядати хорошими співробітниками, не бажаючи такими бути, і докладати до цього реальних щоденних зусиль. На жаль і ах – результат виявляється таким самим, що і в сім’ях: стримувані штучним фасадом доброзичливості роздратування, конфлікти і втома накопичуються ще стрімкіше. Друга, не менш важлива причина того, що поздоровлення на 8-е березня працюють, – суперечлива картина світу працюючих жінок. З одного боку, вони хочуть соціального утвердження в тій же якості, як і працюючі чоловіки, з іншого – «жіночності». Співробітники ніби морально «погладжують» жінок у колективі, кажучи їм: «я бачу в тобі жінку».
Квіти і цукерки – безумовні лідери подарунків жінкам до 8 березня. У трійку лідерів також увійшла недорога сувенірна продукція: ручки, статуетки, рамочки для фотографій. Набагато рідше дарують просто листівки і майже ніколи – гроші. Також співробітницям дарують подарункові сертифікати, косметику, парфуми, шампанське або інше спиртне, квитки в кіно, на концерт, в театр або навіть на іподром, влаштовують корпоративи, шоу, вистави, сюрпризи. Особливо просунуті чоловіки самостійно готують частування для дам.
Згідно зі статистикою порталів bigmir.net і tochka.net, офісні працівники активно вітають колег з Міжнародним жіночим днем за допомогою смс-повідомлень і електронних листівок з квітковими композиціями. Вітати колег люблять у віршованій формі, смішно і не дуже багатослівно. При цьому найпопулярнішими святами за пошуковими запитами залишаються Новий рік, Різдво, 8 березня і День святого Валентина.
Керівництво компанії не поспішає розщедрюватися на подарунки до 8 березня, тому фінансові витрати в більшості випадків лежать на плечах чоловіків-співробітників. Іноді платить профспілка або навіть самі жінки. Оскільки в більшості випадків гендерний склад колективів досить рівномірний, то фінансова ноша для чоловіків не так вже важка.
