Їх стійкість визначалася здатністю генерувати достатній додатковий попит для підтримки власного зростання. При цьому їм не доводилося компенсувати велику втрату попиту з боку розвинених країн.
Цей момент настав. Поєднання близьких до нуля (або навіть негативних) темпів зростання в Європі і значного уповільнення зростання в США вдарило по експорту з країн, що розвиваються. Європа – головний закордонний ринок Китаю. Китай, у свою чергу, є великим ринком для готових виробів, проміжних товарів і сировини. Негативний імпульс, що прийшов з Європи, швидко перекинувся на Азію і вийшов за її межі.
Ключові питання для світової економіки сьогодні – це наскільки значним буде уповільнення і як довго воно триватиме. За розумної політики його ефект, ймовірно, виявиться відносно м’яким і нетривалим.
Що зробить Китай? Не виключено, що уряд відреагує на шок ззовні масованими державними інвестиціями, уникаючи, по можливості, проектів з низькою віддачею. Але найкращою і найбільш імовірною відповіддю стане стимулювання внутрішнього споживання за рахунок збільшення доходів громадян, грамотного управління держвласністю та посилення системи соцзабезпечення з метою скоротити рівень заощаджень, що відкладаються на чорний день. Всі ці заходи є ключовими компонентами схваленого в Китаї 12-го п’ятирічного плану.
Судячи з усього, системні реформи в Китаї розпочнуться не раніше, ніж влада перейде до нового керівництва, що, як очікується, відбудеться в листопаді. Більшість спостерігачів сходяться в тому, що темп ринкових реформ повинен бути прискорений, інакше амбітні економічні та соціальні цілі нової п’ятирічки виявляться недосяжними.
Деяким країнам, що розвиваються, вдається протистояти загальносвітовим трендам. Так, в Індонезії темпи зростання прискорилися, збільшився підприємницький і споживчий оптимізм, а рівень інвестицій наблизився до 33% ВВП.
Пожвавлення починається і в Бразилії. Макроекономічні індикатори затушовують примітну особливість нинішньої моделі зростання: добробут найбідніших бразильців зростає випереджаючими темпами, а безробіття скорочується. Агреговані темпи зростання недооцінюють швидкість економічного і соціального прогресу в найбільшій країні Латинської Америки.
Незважаючи на зустрічний вітер з Європи і США, прискорилися темпи зростання і в таких великих країнах, як Туреччина та Мексика. Здорові макроекономічні показники, стійке прискорення зростання, оптимізм інвесторів характерні і для багатьох африканських країн.
Менше визначеності з перспективами індійської економіки. Вразливість перед зовнішньою кон’юнктурою, пробуксовка реформ, зниження оптимізму інвесторів призвели до падіння темпів зростання, але після недавніх рішучих дій уряду варто, очевидно, очікувати нового підйому. Головне питання – чи зважиться індійський парламент схвалити ключові реформи.
Враховуючи більш загальні тренди, характерні для країн, що розвиваються – підвищення доходів, розширення середнього класу, експансію торгових та інвестиційних потоків, а також зростання їх сукупного внеску в глобальний ВВП (приблизно 50%), слід очікувати, що підйом поновиться у відносно короткі терміни: в найближчі рік-два.
Основна загроза для цього сценарію виходить від системоутворюючих економік Європи, США та Китаю. Однак незважаючи на невисокі прогнози економічного зростання в розвинених країнах, ці системні ризики, судячи з усього, знижуються (хоча і не до такої міри, щоб їх можна було списати з рахунків).
Загалом модель різношвидкісного економічного зростання, яку ми спостерігали в попереднє десятиліття, збережеться і надалі. Навіть якщо розвинені країни вступили в затяжний період низьких темпів зростання, країни, що розвиваються, залишаться важливим двигуном зростання світової економіки.
Майкл Спенс