Міністерство фінансів України сьогодні, можна сказати, знаходиться на передовій боротьби з коронакризою не менше, ніж медики. Адже на нього лягає відповідальність за все, що пов'язане з грошима: доходи бюджету і виплати, взаємодія з міжнародними фінансовими донорами, податки і т.п. На нього покладають надії, від нього чекають «рецептів» порятунку економіки і новин (бажано хороших), хоча не завжди вірять і частенько критикують. Сайт «Сьогодні» поспілкувався з людиною, яка зважилася очолити Міністерство фінансів Україниу розпал кризи. У четвер, 9 липня, якраз виповнюється сто днів з того часу, як відомство очолив Сергій Марченко.
– Сергію Михайловичу, судячи з біографії, ви вже не вперше приходите до Міністерства фінансів. Вперше потрапили сюди практично відразу після магістратури. Де, як написано, були стипендіатом президента України.
– Уже вчетверте я опиняюся у Міністерстві фінансів. Перше моє місце роботи – департамент державного боргу Мінфіну в 2002 році. Потім кілька разів повертався, щоразу професійно зростав. Був заступником міністра, і ось тепер – міністром. Так що, можна сказати, що я тут не випадкова людина. Мене в цій сфері багато хто знає, з багатьма хороша комунікація. З деякими колегами починав ще у 2002 році, і вони досі працюють в Мінфіні.
Я вам скажу, що люди, які потрапили до Мінфіну, рідко уходять звідси. Тут досить комфортна атмосфера і гідний професійний рівень. Як правило, працювати залишаються тут надовго. Хоча часто це залежить від керівництва ... Я завжди був щасливий тут працювати. У мене є досвід у різних відомствах. У Податковій адміністрації, Адміністрації президента, Секретаріаті Кабінету міністрів, в апараті Верховної Ради. Але мене завжди тягнуло до Мінфіну. Напевно, це моє. Зізнаюся, що в душі іноді закрадалася думка, що, можливо, міг би повернутися сюди міністром. Але разом з тим говорив собі: «Та ну, хіба це реально ...».
– А з ким із колишніх міністрів фінансів було найкомфортніше працювати?
– Безпосередньо з главою відомства я працював, коли був заступником міністра фінансів Олександра Данилюка. Маю на увазі безпосереднє підпорядкування. Мені імпонував його стиль роботи, з точки зору організації процесів і делегування повноважень. Коли вперше прийшов до міністерства, його очолював Ігор Юшко. Його я, звичайно, особисто не знав, але також відчувався професіоналізм команди.
– Який досвід ви винесли з роботи в Адміністрації президента?
– Цікаве питання ... Ця робота дала розуміння масштабу країни, в якій ми живемо. І рішень якого рівня вона вимагає. У Мінфіні у мене був досить вузький профіль, хоча часто я лишався замість Данилюка. Він давав мені можливість рости професійно.
В Офісі президента відповідав за економічний блок. Це вимагало глобального бачення процесів в економіці, енергетиці, фінансовій сфері, АПК, міжнародці. Там переді мною складалася повна картина країни, щоденний зріз її проблем і завдань. Було цікаво з точки зору глобального позиціонування і розуміння своєї участі в цих процесах. Це був непоганий досвід з точки зору саморозвитку.
– Давайте повернемося трошки назад. Ви захистили кандидатську дисертацію на тему «Державні єврооблігаційні запозичення України на міжнародному ринку капіталу». Це те, чим вам, по суті, сьогодні доводиться займатися. Які були головні висновки вашої дисертації? І чи стала в нагоді вона вам зараз?
– Знаєте, у чому позитив роботи над такими проєктами? Ти вчишся систематизувати, синтезувати, робити певні висновки і пропозиції. Це, мабуть, головне, що мені дала наукова робота. А потім я покинув цю діяльність. Зрозумів, що ти займаєшся або наукою, або реальними процесами. Таку реальну практику дає державна служба. Мені хотілося займатися чимось більш прикладним, тому з 2009-го я не в науці.
Проте науковий досвід допомагає мені в експертних комунікаціях. Наприклад, з фахівцями Департаменту державного боргу і запозичень Мінфіну. Там всі – профі, глибоко розуміють суть предмета. І, оскільки я пройшов свій експертний шлях, отримав теоретичну підготовку і розуміння процесів, то мені просто в комунікаціях і розумінні багатьох процесів. Вважаю, що здобув досить високий рівень експертизи в цих питаннях.
– Чи будете ви якось змінювати політику по ОВДП?
– Ми намагаємося вибудувати ситуацію, за якої можемо продовжувати позичати на ринкових умовах, знижуючи ставку дохідності. Для цього важливо показати, що держава є ефективним позичальником і готова запозичувати на вигідних для себе ринкових умовах.
Наше головне завдання – створити ринок, який би в будь-який період часу давав можливість запозичувати.
Питання не в тому, щоб закритися у власних доходах. Всі успішні країни беруть в борг. Це нормально. Завдання України – бути ефективним позичальником. Щоб знижувалася вартість запозичень, дохідність ОВДП. Щоб ціна наших цінних паперів завжди була високою. Кредитні ризики країни б зменшувалися, а кредитні рейтинги росли.
Ми ставимо амбітне завдання у нашій Стратегії до 2023 року – отримати кредитний рейтинг інвестиційного класу. Інструментарій для цього – макростабільність, економічне зростання, підвищення добробуту громадян і платоспроможності, готовність вчасно виконувати боргові зобов'язання. Це дуже важливо. Кредитори ж насамперед дивляться на платіжну порядність країни-боржника.
Якщо не будемо ставити перед собою таких цілей, не буде руху вперед.
– Чи вважаєте Ви, що політика колишніх керівників Міністерства фінансів щодо ОВДП була правильною? Зокрема, доводилося чути звинувачення в тому, що через приплив великих сум від нерезидентів гривня зміцнилася більше запланованого, через що скоротилися надходження до бюджету.
– Тут більше питання в тому, яким чином узгоджувалася фіскальна політика Мінфіну з монетарною і курсовою політикою Нацбанку. Наслідком дисбалансів стало економічно невиправдане, на мій погляд, зміцнення гривні у 2019 році. Причина в тому, що різні гілки – Нацбанк, уряд – вирішують власні завдання, не завжди узгоджуючи свої дії.
– А зараз, з вашим приходом, ситуація якось змінилася?
– Зараз немає такого попиту на наші інструменти з боку нерезидентів. Ми працюємо в основному з локальними банками. Тому це питання зараз менш актуальне.
В умовах економічної кризи бачимо падіння національних економік, фондових ринків, відхід інвесторів в неризикові активи (золото, облігації Казначейства США, Німеччини і т.д.). Внаслідок цього країни, чутливі до ризиків, – такі, як Україна – частково втратили портфельних інвесторів.
Але ми позитивно відрізняємося від решти світу. У нас немає особливої потреби в цих запозиченнях. Тому ми говоримо: окей, якщо така ситуація, то впораємося самостійно, у нас достатньо ресурсів.
Чи будемо ми використовувати цей інструмент в майбутньому? Так, якщо буде попит з боку нерезидентів. Ви ж розумієте, що це дозволить нам знижувати дохідність фінансових інструментів. Звичайно, ці процеси потрібно правильно модерувати. Основне завдання – мати ефективний вторинний ринок.
Тому що основний ризик не в тому, що ми продали облігації і, умовно кажучи, забули про них на кілька років. Питання виникає, коли нерезиденти починають їх реалізовувати. На ринку повинна бути достатня ліквідність, щоб уникати різких стрибків.
– Якщо вже ми заговорили про взаємодію з Нацбанком, не можу не запитати: як, по-вашому, може вплинути відставка Якова Смолія на економічну ситуацію в країні?
– Я майже весь тиждень намагаюся всіх заспокоїти і всім повторюю «Без паніки!». Це вже стало мемом (посміхається).
Немаєжодних причин для занепокоєння щодо фінансової стабільностів Україні. Кадрові рішення і зміна посадових осіб не скасовують досягнутої макроекономічної стабільності. У нас виконується бюджет. Ми пройшли пікову ситуацію. Тому я не бачу жодних підстав для хвилювань.
– Хто може стати новим головою Національного банку України?
– Перш за все це має бути людина з великим досвідом – банкір, макроекономіст. Він повинен мати дипломатичний талант. Важливо, щоб ця людина мала довіру банківської системи і його сприймали наші міжнародні партнери та інвестори.
Я сподіваюсь, що така професійна кандидатура буде знайдена найближчим часом, її підтримає парламент, і далі ми почнемо співпрацю з новим керівником Нацбанку.
– А яка ситуація з бюджетом? Сьогодні дефіцит значно більший, ніж суми, які Україна отримає від МВФ і від інших спонсорів. За рахунок чого буде покриватися дефіцит?
– Є зовнішні кредити. Крім МВФ це Єврокомісія. Ми вже отримали в цьому році транш у 500 млн євро і плануємо нову програму на 1,2 млрд євро. В цілому обсяги макроекономічної допомоги становитимуть близько 7 млрд євро. Очікуємо кошти від Світового банку – орієнтовно до 1 млрд доларів. Є внутрішній попит на наші облігації, про який ми говорили. Будуть й інші запозичення, менші за сумами. Цього достатньо, аби забезпечити стабільну ситуацію до кінця року.
– Цих коштів вистачить, щоб і за зовнішніми боргами розрахуватися, і дефіцит бюджету покрити?
– Перш за все розрахуємося з боргами. При цьому безумовний пріоритет – вчасно заплатити пенсії і зарплати бюджетникам, без затримок розрахуватися з повернення ПДВ, виконати всі соціальні зобов'язання.
Ми повністю забезпечили лікарів індивідуальними засобами захисту в лікарнях, де борються з COVID-19, робимо доплати лікарям. Нещодавно ухвалено рішення про підвищення заробітних плат лікарям.
– Хочу задати ще одне питання про масштаби кризи. У попередні такі ж періоди падіння економіки в Україні було, як правило, глибшим, ніж в середньому у світі і ніж у країнах, з якими ми себе порівнюємо. Ви вважаєте, що цього разу «правило» порушиться?
– Є підстави вважати, що ми виходимо з кризи. МВФ дає нам 8,2% падіння ВВП, раніше давав 7,7%. Ми вважаємо, що 4,8% – реальний показник. Подивимося за підсумками другого кварталу. Важкими місяцями були квітень і травень. У червні вже запустилися економічні процеси.
Немає підстав вважати, що падіння економіки у нас буде більшим, ніж в розвинених країнах. Цьому є кілька пояснень. Головна проблема, яку створив CОVID-19, – розірвані економічні ланцюжки. Але Україна не сильно інтегрована в найбільш постраждалі ланцюжки. А ринки нашої експортної продукції збереглися. Маю на увазі зернові і продукти харчування. Падіння цін на руду і метал – не таке сильне, як на нафту і газ. Тому для нас, з точки зору зовнішніх позицій, ситуація не настільки вразлива, як для інших країн. Вважаю, ми гідно вийдемо з цієї складної ситуації.
Сьогодні немає підстав очікувати падіння цін на продукцію вітчизняного експорту. Бачимо чіткі сигнали щодо відновлення економіки США, європейських економік, відновлення виробництва. Йдуть замовлення на поставки продукції металургії. Зберігся попит на продукцію хімпрому, лікарські засоби. А на продукти харчування і зернові попит був завжди. Причому у період пандемії він був вищий, ніж раніше. Ми – одна з топових країн, які забезпечують світ продуктами харчування. Повірте, у нас вистачить сил, щоб відновитися і ставати сильнішими.
Безумовно, багато втратив малий і середній бізнес. Але статистика свідчить про те, що цифри реєстрації нових ФОПів вже вийшли на докризовий рівень. Споживання електроенергії в останні дві декади свідчить про відновлення промислового виробництва. Є підстави вважати, що найбільш критичну стадію кризи ми пройшли. Зараз йде відновлення.
Те ж саме ми бачимо по бюджету. Ми виконали бюджет за травень, червень. Очікуємо, що виконаємо його і до кінця року.
– Щодо виконання бюджету, зараз часто можна почути звинувачення в тому, що Мінфін спочатку знизив показники надходжень податкової та митниці, а тепер звітує про їх виконання або навіть перевиконання. Але якщо порівнювати зі старими індикативами, то очевидно, що буде невиконання доходів.
– По-перше, Мінфін завжди відштовхується від цифр, які закладені в держбюджеті. Розпис доходів з травня і до кінця 2020 року виходить з того, що у квітні Верховна Рада внесла зміни до держбюджету, якими річний план доходів зменшений на 120 млрд грн у порівнянні з тим, що закладалося в минулому році. Для цього були об'єктивні причини.
По-друге, у цьому випадку не можна просто «механічно» порівнювати абсолютні цифри надходжень рік до року. Спочатку треба звернути увагу на те, чи зростала економіка в той період, за який сплачувалися податки, або ж, навпаки, було падіння. Тут варто нагадати, що другий квартал 2019 року, за даними Держстату, був рекордним за темпами зростання реального ВВП – 4,7%. Таких темпів не спостерігалося з 2012 року. Промисловість виросла в квітні 2019 го на 5,2%.
А тепер візьмемо дані за другий квартал 2020-го. Через безпрецедентні заходи щодо обмеження економічної діяльності в умовах карантину, безумовно, відбувався спад економіки. Індекс промислового виробництва, наприклад, у квітні 2020 року знизився на 16,2%, у травні – на 12,2%. Зменшилось споживання електроенергії на 7,8%, що свідчить про зниження ділової активності. І Україна в цьому не унікальна – коронакриза негативно вплинула на всю світову економіку. Наприклад, прогноз падіння ВВП до кінця року в США – 5,3%, Великій Британії – 9%, Франції – 9,9%, Італії – 10,8%, Іспанії – 11%. Або інший показник – прогноз бюджетного балансу. У США і Великій Британії – 15,9%, Італії – 12%, Франції – 11%, Польщі – 9,4%.
Крім того, давайте повернемося до ситуації січня-квітня, щоб зрозуміти, яку проблему ми отримали у спадок. З чого ми виходили: за січень-квітень 2020 року було зібрано доходів на 44,2 млрд грн менше запланованого. І це в той момент, коли країні було життєво необхідно наповнювати бюджет, коли потрібні були кошти, щоб забезпечити фінансову стабільність, виплачувати пенсії, зарплати медикам і вчителям, утримувати боєздатну армію ...
Зараз, завдяки виконанню доходів податковою і митницею, ми почали закривати цю «дірку» в 44 млрд. Ми повинні надолужувати, аби була можливість у повному обсязі профінансувати всі пріоритетні витрати. Уже бачимо позитивні тенденції: у червні вдалося вперше з початку року на 100% виконати плани по доходах митниці, а податкова навіть перевиконала план і в травні, і в червні. Я сподіваюся також на виконання розпису до кінця року. Немає і не буде ніяких затримок по виплаті пенсій і зарплат.
Все це, зокрема, завдяки злагодженій роботі фіскальних органів. Ми вже бачимо результати боротьби з тіньовими схемами зі сплати ПДВ і фіктивного податкового кредиту. При зменшенні обсягів поставок товарів і послуг у травні-червні 2020 року на 20%, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, сплачено ПДВ на 4,5% більше аналогічного періоду минулого року. За травень-червень 2020-го – 38,8 млрд грн, за травень-червень 2019 го – 37,1 млрд.
Податкова ефективність з ПДВ зросла з 2,65% у квітні цього року до 3,14% у травні і майже до 3,5% – у червні. Це є найвищим показником за півтора року. В абсолютних цифрах це 9,1 млрд грн додаткових надходжень податку порівнянно до минулого року.
Продовження інтерв'ю читайте найближчими днями.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!