Ліцензування зберігання пального у 2027 році: як дотриматись вимог Закону №3817

1. Які загальні правила ліцензування у 2027 році?
2. Хто надає та припиняє ліцензії?
3. Кому ліцензія на зберігання пального не потрібна?
4. Скільки коштуватиме ліцензія на зберігання пального у 2027 році?
5. Як сплачувати чергові платежі за ліцензії?
6. Що таке стаціонарні резервуари, ємності і тара для зберігання пального
7. Ліцензія на зберігання пального для власних потреб
8. Ліцензія на зберігання пального не тільки для власних потреб
9. В яких випадках ліцензія на зберігання пального для власних потреб надається в автоматичному режимі?
10. В яких випадках ліцензії припиняються (анулюються)?

Які загальні правила ліцензування у 2027 році?

У ст. 41 Закону №3817 наведено вичерпний перелік 24-х видів ліцензій, які видаються згідно з цим законом. Зокрема, це ліцензії:

• на право виробництва пального – видаються тільки юридичним особам;
• на право оптової торгівлі: спиртом етиловим; спиртовими дистилятами; алкогольними напоями; сидром та перрі (без додавання спирту); тютюновими виробами; рідинами, що використовуються в електронних сигаретах; пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним; пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним – видаються всім СГ;
• на право роздрібної торгівлі: алкогольними напоями; сидром та перрі (без додавання спирту); тютюновими виробами; рідинами, що використовуються в електронних сигаретах; пальним – видаються всім СГ;
• на право зберігання пального – видаються всім СГ;
• на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки – видаються всім СГ.

Увага!

Для зручності розгляду правил ліцензування, щодо пального ці ліцензії можна згрупувати таким чином:

• виробничі ліцензії – на право виробництва пального. Виробничі ліцензії у цій статті докладно розглядати не будемо;
• оптові ліцензії – на право оптової торгівлі пальним;
• роздрібні ліцензії – на право роздрібної торгівлі пальним;
• ліцензії на зберігання пального.

Всі ліцензії надаються тільки у разі одночасного виконання таких умов (ч. 1 ст. 42 Закону №3817):

• СГ зареєстрований або взятий на облік у податкових органах;
• СГ подав форму №20-ОПП на всі об’єкти, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності;
• СГ пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті платника податків;
• СГ успішно подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет і ДПС її прийняла. Документи (заяви тощо) в електронній формі подаються у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

У ч. 3 – 11 ст. 42 Закону №3817 наведено спеціальні умови отримання виробничих ліцензій, які ми в цій статті не розглядаємо. 

Хто надає та припиняє ліцензії?

Визначено два рівні органів ліцензування, які надають та припиняють певні ліцензії (ст. 41 Закону №3817):

• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – це Державна податкова служба, адреса м. Київ, Львівська пл., 8;
• територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – це Головні управління ДПС в областях, АРК Крим, м. Києві та м. Севастополі, міжрегіональні управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Їхні контакти розміщені на сайті ДПС.

Деякі ліцензії можна отримувати в автоматичному режимі у центральному органі ліцензування – ДПС, а саме (ч. 6, 7 ст. 41 Закону №3817) ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Докладніше про умови отримання ліцензій в автоматичному режимі розповімо далі.

ДПС як центральний орган:

• надає в автоматичному режимі ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Припиняють ці ліцензії територіальні органи.

Територіальні органи ДПС:

• надають та припиняють всі види оптових ліцензій;
• надають всі види роздрібних ліцензій не в автоматичному режимі;
• припиняють всі види роздрібних ліцензій, у тому числі надані в автоматичному режимі центральним органом ДПС;
• надають та припиняють всі ліцензії на зберігання пального;
• припиняють ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, видані в автоматичному режимі центральним органом ДПС.

Далі окремо розглянемо порядок отримання ліцензій на право зберігання пального для СГ – ФОПів та юросіб – резидентів України. Оскільки обсяг матеріалу обмежений, ми не можемо розглянути все до останніх подробиць. Тому тут ми опишемо порядок ліцензування у загальних рисах, а для ознайомлення з деталями радимо вивчити розділ VII Закону №3817 про ліцензування.

Кому ліцензія на зберігання пального не потрібна?

Ліцензії на зберігання пального та на зберігання пального для власних потреб не отримуються (ч. 4 ст. 28 Закону №3817):

• підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за кошти державного або місцевого бюджету;
• підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
• СГ для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі.

Скільки коштуватиме ліцензія на зберігання пального у 2027 році?

Вартість ліцензій визначається у розмірах мінімальної зарплати, встановленої на початок звітного року (ст. 50 – 54 Закону №3817).

Оскільки проєктом Держбюджету-2027 передбачено зростання цього показника, відповідно, зросте і вартість ліцензії в порівнянні з 2026 роком.

Таблиця 1. Вартість ліцензій на зберігання пального в 2027 році

Усі розміри плати за ліцензії в 2027 році ми навели в статті «Вартість ліцензій на підакцизні товари у 2027 році: довідник розмірів на підставі МЗП 9546 грн».

Як сплачувати чергові платежі за ліцензії?

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону №3817 СГ зобов’язаний забезпечити сплату чергової річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного періоду та повідомити відповідний орган ліцензування (тобто відповідний орган ДПС) про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ, із зазначенням коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції.

Докладно про те, як подати заяву на отримання ліцензії та повідомити ДПС про сплату чергового платежу за неї ми розповіли в статті «Заява щодо ліцензії на право зберігання пального у 2026 році: алгоритм заповнення та подання із зразками».

Що таке стаціонарні резервуари, ємності і тара для зберігання пального

Закон №3817 оперує такими поняттями:

• стаціонарні резервуари,
• ємності,
• споживча тара до 60 л включно,
• тара споживача до 60 л включно,
• поворотна тара (газові балони) до 60 л включно.

Визначень цих понять у Законі №3817 немає, немає в ньому й відсилання до інших нормативних документів, де можна ознайомитися з ними. А чітке розуміння того, які саме резервуари і ємності маються на увазі, дуже важливе для цілей ліцензування зберігання пального.

Тому податкові органи й судова практика застосовують їхні значення з національних стандартів (ДСТУ) та суміжних нормативно-правових актів.

Так, наприклад, за роз’ясненнями податківців щодо поняття «резервуар» слід керуватися визначенням, наведеним в п. 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку до контролюючих органів, затвердженого постановою КМУ від 22.11.2017 №891. А саме – це законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці. 

А з аналізу Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту від 20.05.2008 №281/171/578/155 випливає, що стаціонарний резервуар – це різновид резервуара, встановлений на постійному місці експлуатації, який не призначений для транспортування, а використовується для приймання, зберігання та відпуску пального (конструктивно закріплена ємність для постійної експлуатації).

Зверніть увагу!

Ліцензія потрібна, якщо пальне зберігається у:

• споживчій тарі об’ємом більше 60 літрів;
• ємностях об’ємом до 250 літрів та понад 250 літрів;
• стаціонарних резервуарах, об’єм яких Законом №3817 не обмежений.

Ліцензія не потрібна, якщо пальне зберігається у споживчій тарі кожна об’ємом до 60 літрів включно – ч. 5 ст. 28 Закону №3817.

Ліцензія на зберігання пального для власних потреб

Ліцензія на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не передбачає здійснення СГ діяльності з відповідального зберігання пального, що належить іншим особам.

Вартість цієї ліцензії – 0,1 розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня року, в якому здійснюється платіж (ч. 1 ст. 53 Закону №3817). У 2026 році ліцензія коштує 864,7 грн на рік, у 2027 році вона коштуватиме 954,6 грн. Платежі вносяться щороку (щоквартальної сплати не передбачено).

Увага!

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону №3817 ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки:

• в ємностях та/або споживчій тарі (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно),
• за умови що місткість кожної такої ємності не перевищує 250 л
• та загальна місткість таких ємностей та/або споживчої тари не перевищує 500 л включно,

є безоплатною.

Але навіть безоплатну ліцензію слід буде отримати, а далі всі ці ліцензійні умови. Звертаємо увагу, що зберігати пальне у стаціонарних резервуарах на основі безоплатної ліцензії не можна.

Ліцензія на зберігання пального не тільки для власних потреб

Ліцензія на зберігання пального дає право зберігати пальне не тільки для власних потреб або промислової переробки. Ліцензії на оптову та роздрібну торгівлю пальним також дають можливість і зберігати пальне, що належить іншим особам, тому окрему ліцензію на зберігання пального отримувати не потрібно. Отже, сенс в отриманні ліцензії на зберігання пального є тільки для тих СГ, які надають послуги зберігання пального іншим особам та не торгують пальним.

Ліцензія на зберігання пального надається та припиняється територіальними органами ДПС, автоматичного режиму отримання такої ліцензії не передбачено.

Вартість ліцензії на зберігання пального – 0,15 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, в якому здійснюється платіж. У 2026 році вартість ліцензії становить 1297,05 грн, а у 2027 році вона коштуватиме 1431,90 грн. Чергові платежі сплачуються щороку, щоквартальної сплати не передбачено.

В яких випадках ліцензія на зберігання пального для власних потреб надається в автоматичному режимі?

Надання ліцензій в автоматичному режимі регламентоване ст. 47 Закону №3817. Принцип полягає в тому, що у разі виконання певних умов на дату подання заяви ліцензію можна отримати автоматично без участі людини.

Умови автоматичної видачі ліцензії:

1. обов’язкова реєстрація або взяття на облік СГ у податкових органах та подання таким СГ форми №20-ОПП;
2. відсутність рішення про застосування до СГ санкції, передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону «Про санкції»;
3. відсутність інформації про здійснення контролю над СГ резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України;
4. відсутність факту припинення дії ліцензії, наданої заявнику на право провадження того самого виду господарської діяльності за рішенням податкового органу, протягом останніх 12 місяців;
5. відсутність податкового боргу із сплати акцизного податку та заборгованості із сплати штрафних санкцій, застосованих податковими органами відповідно до Закону №3817;
6. електронна ідентифікація СГ онлайн в електронному кабінеті.

Заява подається тільки в електронному вигляді через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або в електронній формі через Кабінет платника – ч. 2 ст. 47 Закону №3817. Відомості, які повинні бути у заяві, перераховані у ч. 3 ст. 47 Закону №3817.

Обробка заяви та перевірка дотримання умов здійснюється автоматично не пізніше наступного робочого дня за днем отримання заяви. За результатами такої обробки:

• або надається в автоматичному режимі ліцензія на право зберігання пального;
• або надається відмова у наданні в автоматичному режимі ліцензії за наявності підстав, визначених ч. 7 ст. 47 Закону №3817;
• або надається відмова у наданні в автоматичному режимі ліцензії та застосовується процедура надання відповідної ліцензії у загальному порядку (ч. 4 та ч. 5 ст. 47 Закону №3817).

В яких випадках ліцензії припиняються (анулюються)?

Порядок припинення ліцензії визначений ст. 46 Закону №3817. Рішення про припинення ліцензії приймає той самий орган ДПС, що її видав, а саме – територіальний орган.

Таке рішення може прийматися на підставі заяви самого СГ, у цьому разі припинення ліцензії залежить від самого ліцензіата. За заявою самого СГ рішення про припинення ліцензї приймається не пізніше 20 р. дн. з дня отримання заяви органом ДПС (ч. 4 ст. 46 Закону №3817).

Також є підстави для того, що орган ДПС сам прийме рішення про припинення ліцензії на зберігання пального – за наявності, зокрема, таких умов (повний перелік підстав див. у ч. 2 ст. 46 Закону №3817):

• до ЄДР внесено дані про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності ФОПа;
• невідповідність відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального фактичним даним, виявленим контролюючим органом під час перевірки та зафіксованим в акті такої перевірки;
• несплата чергового платежу за ліцензію. Як ми вище говорили, навіть якщо гіпотетично СГ отримає ліцензію без сплати платежу (якщо припустити, що ДПС не вімовила у наданні ліцензії за 10 р. дн. і змушена внести дані до Реєстру ліцензіатів), то наступного ж дня ДПС має право прийняти рішення про припинення такої ліцензії;
• факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, встановлений контролюючим органом під часперевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата. У разі встановлення факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням дія всіх наявних у ліцензіата ліцензій припиняється;
• факт незаконної відмови СГ у допуску контролерів до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (крім випадків відмови з підстав, визначених ПКУ як дозволені), факт відмови СГ у проведенні інвентаризації під час документальної виїзної або фактичної перевірки або у залученні повноважних осіб СГ для спільного з контролерами зняття показань лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження діяльності;
• факт відмови у наданні контролерам інформації про адресу або кадастрові номери земельних ділянок, на яких розміщені всі ємності для зберігання пального, про кількість та місткість таких ємностей та/або у можливості огляду таких ємностей;
• наявність інформації, що ліцензіат не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті або не здійснює листування з ДПС через електронний кабінет або контролюючим органом прийнято заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет.