- Законодавче регулювання застосування РРО/ПРРО: порядок реєстрації, формування розрахункового документа та правова оцінка його реквізитів
- ПРРО зареєстровано не за тією адресою: обставини справи №520/12573/25
- Позиція суду апеляційної інстанції: чек є дійсним, якщо він фіскалізований і дозволяє ідентифікувати операцію
- Розподіл тягаря доказування у спорах про адресу реєстрації ПРРО
- Висновки
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій (ПРРО) давно стало нормою для більшості суб’єктів господарювання у сфері роздрібної торгівлі. Водночас на практиці нерідко трапляються ситуації, коли адреса, за якою зареєстровано ПРРО, не збігається з адресою фактичного здійснення розрахункової операції – торговою точкою, магазином чи іншим господарським об’єктом.
Причини цього можуть бути різними: технічна помилка під час реєстрації, зміна місця ведення діяльності без своєчасної перереєстрації апарата, використання одного й того самого ПРРО у декількох точках продажу тощо.
Для контролюючих органів така розбіжність традиційно є підставою для жорсткого висновку: розрахункова операція за фактичною адресою нібито проведена без застосування РРО/ПРРО взагалі, а виданий покупцю чек – це не розрахунковий документ, а лише аркуш паперу, що не підтверджує проведення розрахунку.
Наслідком такого підходу є застосування найсуворішої фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), -100 відсотків вартості проданого товару за перше порушення та 150 відсотків за кожне наступне.
Фактично, технічна помилка, яка не завдала жодних збитків державному бюджету, може призвести до штрафів, що обчислюються сотнями тисяч або навіть мільйонами гривень. Розповідає «Юридична компанія YANKIV».
У зв’язку з цим у правовій площині постає фундаментальне запитання: чи наділений податковий орган абсолютним правом ототожнювати незначний недолік реквізиту (технічну помилку в адресі) з повною невидачею фіскального чека? Чи є розрахункова операція недійсною, якщо вона була фактично передана на фіскальний сервер ДПС, про що свідчить відповідний QR-код?
Відповідь на це питання дав Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.03.2026 року у справі №520/12573/25, залишивши без задоволення апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області та підтримавши висновки суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким підприємця було оштрафовано на підставі саме такого висновку контролюючого органу.
У цій статті детально проаналізуємо нормативно-правове регулювання реєстрації, коли ПРРО зареєстровано не за тією адресою, вимоги до реквізитів фіскальних чеків, правові позиції судів щодо розмежування “недоліку” та “відсутності” реквізиту, а також надано вичерпний алгоритм дій для захисту прав платників податків від неправомірних дій контролюючих органів.
Законодавче регулювання застосування РРО/ПРРО: порядок реєстрації, формування розрахункового документа та правова оцінка його реквізитів
Для правильної оцінки ситуації, пов’язаної з невідповідністю адреси у розрахунковому документі, насамперед необхідно визначити, звідки цей реквізит взагалі береться. Адреса господарської одиниці не зазначається касиром довільно під час кожної окремої розрахункової операції, а формується на підставі реєстраційних даних суб’єкта господарювання та інформації про відповідний об’єкт, на якому здійснюється господарська діяльність. Порядок реєстрації та використання ПРРО визначений Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 №317 (далі – Порядок №317). До початку використання ПРРО суб’єкт господарювання повинен повідомити контролюючий орган про відповідний об’єкт оподаткування, на якому здійснюється господарська діяльність. Таке повідомлення подається за формою №20-ОПП відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, у ньому, зокрема, зазначаються відомості про місцезнаходження відповідної господарської одиниці. Надалі при реєстрації ПРРО подається заява за формою №1-ПРРО, а відомості про господарську одиницю, зазначені в заяві, мають відповідати інформації, яка міститься в даних контролюючого органу щодо відповідного об’єкта оподаткування. Таким чином, адреса, яка надалі відображається у розрахунковому документі, пов’язана з попередньо внесеними до інформаційних систем реєстраційними даними, а тому технічна неточність у відомостях про господарську одиницю може відображатися і в сформованих чеках.
При цьому правовідносини у сфері застосування РРО/ПРРО врегульовані спеціальним законодавством, яке встановлює окремі вимоги як до проведення розрахункових операцій, так і до оформлення та видачі покупцю відповідного розрахункового документа. Основні правила визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі – Закон №265/95-ВР). Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб’єкти господарювання зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані та переведені у фіскальний режим роботи РРО або ПРРО із застосуванням відповідного режиму проведення розрахункових операцій. Водночас пункт 2 статті 3 цього Закону встановлює окремий обов’язок надати особі, яка отримує товар, послугу або виконує операцію з приймання коштів, розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції. Такий документ може бути сформований у паперовій та/або електронній формі.
Вимоги до форми та змісту розрахункових документів визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (далі – Положення №13). Відповідно до цього Положення фіскальний касовий чек повинен містити визначені законодавством обов’язкові реквізити, серед яких, зокрема, найменування суб’єкта господарювання, назва господарської одиниці та її адреса. Окремі реквізити електронного розрахункового документа мають не лише інформаційне, а й технологічне значення. Зокрема, електронний розрахунковий документ містить QR-код, за допомогою якого забезпечується можливість перевірки його реквізитів та факту реєстрації відповідної розрахункової операції в інформаційних системах ДПС. Водночас наявність неточності в окремому реквізиті розрахункового документа необхідно відмежовувати від питання факту проведення самої розрахункової операції. Невірно зазначена адреса та непроведення операції через РРО/ПРРО не є тотожними за своїм змістом обставинами.
Це має принципове значення для визначення складу можливого правопорушення. Пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачає фінансову відповідальність, зокрема, за проведення розрахункової операції на неповну суму вартості проданих товарів, непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО або невидачу відповідного розрахункового документа. Кожен із цих випадків має самостійне правове значення та становить окремий склад правопорушення. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд. Зокрема, у постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 Суд зазначив, що проведення розрахункової операції на неповну суму, її непроведення через РРО/ПРРО та невидача розрахункового документа є самостійними складами правопорушень, кожен із яких окремо може бути підставою для застосування фінансових санкцій.
Отже, сама по собі невідповідність окремого реквізиту розрахункового документа, зокрема адреси господарської одиниці, не повинна автоматично прирівнюватися до непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО. Для правильної правової оцінки необхідно встановити фактичні обставини проведення операції: чи була вона проведена через зареєстрований РРО/ПРРО, чи була фіскалізована на повну суму, чи був сформований та наданий покупцю розрахунковий документ, а також у чому саме полягає невідповідність його реквізитів. Відтак застосування фінансової відповідальності має ґрунтуватися на встановленні конкретного складу правопорушення, прямо передбаченого Законом №265/95-ВР, а не виключно на формальній невідповідності одного з реквізитів розрахункового документа.
ПРРО зареєстровано не за тією адресою: обставини справи №520/12573/25
Актуальна судова практика демонструє, що формальна невідповідність між адресою, за якою зареєстрований ПРРО, та фактичним місцем проведення розрахункової операції може стати підставою для застосування значних фінансових санкцій з боку контролюючого органу. Водночас судова практика свідчить, що сама по собі така невідповідність не завжди може ототожнюватися з непроведенням розрахункової операції через РРО/ПРРО або невидачею покупцю розрахункового документа.
Показовою у цьому контексті є постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026 року у справі №520/12573/25. У цій справі фізична особа-підприємець здійснювала роздрібну торгівлю непродовольчими товарами. Під час фактичної перевірки, проведеної, посадові особи контролюючого органу здійснили контрольну розрахункову операцію. Розрахунок здійснювався готівкою, а продавець провів операцію через ПРРО та видав покупцю фіскальний чек.
Під час перевірки контролюючий орган встановив, що ПРРО, через який була проведена операція, зареєстрований за іншою адресою, водночас контрольна закупівля та фактична реалізація товару відбулися за іншою адресою господарської одиниці. За даними податкового органу, окремий ПРРО за фактичним місцем здійснення торгівлі зареєстрований не був, а заява про перереєстрацію ПРРО із відповідною адресою підприємцем не подавалася.
На підставі встановленої розбіжності контролюючий орган дійшов висновку, що розрахункова операція була проведена без застосування РРО/ПРРО та без видачі розрахункового документа встановленої форми. Додатково податкова поставила під сумнів відповідність виданого чека вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13.
У результаті за наслідками перевірки до підприємця були застосовані фінансові санкції. Водночас підприємець не погодився з таким підходом та зазначив, що фактична розрахункова операція була проведена через ПРРО на повну суму покупки, а покупцю був виданий фіскальний чек. Крім того, чек містив QR-код, за яким можна було перейти до офіційного сервісу ДПС «Пошук фіскального чека» та перевірити відповідну операцію, у тому числі її фіскальні реквізити.
Таким чином, ключовим питанням спору стало не те, чи відбулася розрахункова операція та чи були передані відповідні дані до фіскальної системи, а правові наслідки технічної невідповідності адреси реєстрації ПРРО фактичному місцю здійснення продажу.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, погодився з доводами підприємця та скасував податкове повідомлення-рішення. Розглядаючи апеляційну скаргу контролюючого органу, суд апеляційної інстанції перевірив обставини проведення контрольної закупівлі, зміст виданого розрахункового документа та доводи сторін щодо правомірності застосування фінансових санкцій.
Ця справа є показовою також з огляду на те, що контролюючий орган пов’язав розбіжність адреси ПРРО не лише з порушенням порядку його реєстрації, а й безпосередньо з висновком про непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО та невидачу належного розрахункового документа. Саме такий підхід має принципове значення для оцінки правомірності штрафу, оскільки відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР проведення операції на неповну суму, непроведення операції через РРО/ПРРО та невидача розрахункового документа є самостійними складами правопорушень, які потребують встановлення конкретних фактичних обставин.
Отже, відносно незначна на перший погляд розбіжність у реєстраційних даних ПРРО фактично стала підставою для значно ширшої податкової претензії та нарахування багатомільйонних фінансових санкцій.
Зазначена справа є також важливою для правозастосовної практики, оскільки демонструє необхідність розмежування двох різних аспектів: дотримання суб’єктом господарювання вимог щодо реєстрації та використання ПРРО і факту проведення конкретної розрахункової операції. Якщо операція фактично проведена через ПРРО, інформація про неї передана до фіскальної системи, покупцю сформовано та видано розрахунковий документ, а його реквізити дають можливість ідентифікувати операцію, сама по собі технічна розбіжність в адресі не повинна автоматично прирівнюватися до ситуації, коли розрахункова операція взагалі не проводилася через РРО/ПРРО.
Саме тому при оцінці правомірності фінансових санкцій у подібних спорах принципове значення має встановлення реального характеру допущеного порушення, його впливу на фіскалізацію операції та можливість ідентифікації проведеного розрахунку. Формальна помилка в одному з реєстраційних реквізитів не повинна без додаткового встановлення відповідних обставин автоматично трансформуватися у висновок про повну відсутність розрахункової операції або розрахункового документа.
Позиція суду апеляційної інстанції: чек є дійсним, якщо він фіскалізований і дозволяє ідентифікувати операцію
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду насамперед звернулася до долученого до матеріалів справи фіскального чека. Було встановлено, що чек, серед іншого, містить фіскальний номер ПРРО, а також QR-код, при скануванні якого відбувається перенаправлення за посиланням на офіційний ресурс ДПС України для пошуку фіскального чека. За цим посиланням суд апеляційної інстанції безпосередньо встановив наявність усіх необхідних реквізитів: номера чека, фіскального номера ПРРО, дати та часу операції та суми розрахунку.
Це спростувало сам факт відсутності фіскального номера в чеку, на який посилався контролюючий орган в апеляційній скарзі: номер у чеку був, і саме завдяки йому суд зміг перевірити операцію через офіційний державний сервіс.
Далі суд перейшов до ключового питання – чи впливає розбіжність адреси реєстрації ПРРО з адресою фактичного продажу на дійсність самого чека і на кваліфікацію діяння як непроведення розрахункової операції. Колегія суддів дослідила надані сторонами докази: скріншот з електронного кабінету платника податків, за яким ПРРО було зареєстровано ще 24.06.2022 за адресою господарської одиниці у м. Києві, та витяг з інформаційної системи податкового органу, за яким той самий фіскальний номер значився також за іншою адресою.
Оскільки надана контролюючим органом інформація не спростовувала достовірності доказів, наданих підприємцем, а фіскальний чек, виданий на суму покупки, безпосередньо стосувався здійсненої за фактичною адресою господарської одиниці операції, суд застосував принцип презумпції правомірності рішень платника податків, закріплений у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.
Цей принцип означає, що в разі, якщо норми законодавства припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платника податків або контролюючого органу, рішення приймається на користь платника.
На цій підставі суд апеляційної інстанції сформулював принципову правову позицію: відмінність адреси реєстрації ПРРО від адреси фактичної реалізації товару сама собою не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а наявний у матеріалах справи чек підтверджує виконання розрахункової операції, якщо з нього можливо ідентифікувати назву суб’єкта господарювання, дату покупки, номер чека, загальну суму, продавця, вид та найменування товару, кількість тощо.
Суд також послався на позицію профільного Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, викладену в листі №04-32/13-2025/42600 від 21.02.2025, згідно з якою Податковий кодекс України та Закон №265/95-ВР не містять положень, що передбачають штрафи за технічні помилки, які не призвели до втрат бюджету.
Накладення штрафу за технічну помилку, зокрема, помилку в номері будинку адреси господарської одиниці в розрахунковому документі, яка не завдала шкоди державному бюджету та не створила передумов для ухилення від сплати податків, суперечить конституційним принципам пропорційності та справедливості.
Виходячи з цього, колегія суддів дійшла висновку, що розбіжність адреси реєстрації ПРРО за даними відповідача та платника податків не вплинула на фактичне здійснення господарської операції, а тому доводи податкового органу про непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО підлягають відхиленню.
Окремо суд надав оцінку доводам контролюючого органу про невидачу розрахункового документа встановленої форми (у частині відсутності фіскального номера). Проаналізувавши вимоги статті 8 Закону №265/95-ВР та Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Мінфіну №13 від 21.01.2016, суд констатував, що до розрахункового документа справді висуваються вимоги щодо обов’язкових реквізитів, зокрема щодо назви та адреси господарської одиниці, а також фіскального номера чека.
Водночас суд застосував підхід, вироблений Верховним Судом у постанові від 27.11.2023 року у справі №420/11790/22: відсутність певного елемента змісту (незначний недолік) у розрахунковому документі, який у повному обсязі надає можливість відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення, не приховуючи її сутність, а також підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення платника податків до відповідальності за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР – ані за неповноту суми розрахунку, ані за невидачу розрахункового документа.
Із цього загального правила є виняток: якщо у фіскальному чеку відсутні саме ті обов’язкові реквізити, які унеможливлюють підтвердження факту виконання розрахункової операції та впливають на правильність визначення й реальність здійснення господарської операції за її суттю, а також на формування показників податкової звітності, такий недолік вже не можна вважати незначним, і застосування штрафу є обґрунтованим.
У справі №520/12573/25 суд встановив, що спірний чек цим критеріям відповідав: він містив фіскальний номер, дозволяв через офіційний державний сервіс ідентифікувати продавця, дату, суму та деталі операції. Тобто йшлося саме про той випадок, коли розрахунковий документ, попри формальну розбіжність з адресою реєстрації апарата, повністю виконував свою функцію – підтверджував реальність та зміст розрахункової операції.
Розподіл тягаря доказування у спорах про адресу реєстрації ПРРО
Окремої уваги заслуговує те, як суд розподілив обов’язок доказування між сторонами. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень саме на відповідача, як на контролюючий орган, покладається обов’язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У справі №520/12573/25 це означало, що саме податковий орган мав довести, що:
- розрахункова операція за фактичною адресою дійсно не була проведена через фіскальний пристрій;
- виданий покупцю документ не є розрахунковим документом у розумінні Закону №265/95-ВР;
- наявна в його інформаційних системах адреса реєстрації ПРРО є єдино достовірною. Натомість підприємець надав суду послідовний масив доказів – сам фіскальний чек, скріншот з електронного кабінету платника податків щодо дати й адреси реєстрації ПРРО, а також можливість перевірки чека через офіційний ресурс ДПС України.
Оскільки надані контролюючим органом відомості з власної інформаційної системи «Податковий блок» не спростовували, а лише доповнювали (за іншою адресою) дані про той самий фіскальний номер, суд визнав, що податковий орган не подолав тягар доказування протиправної поведінки підприємця.
У поєднанні з принципом презумпції правомірності рішень платника податків (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), який застосовується саме тоді, коли наявна неоднозначність у фактичних обставинах чи їх правовій кваліфікації, це схилило результат справи на користь підприємця.
Цей підхід узгоджується з правовою позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові Судової палати від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 та розвиненою у постанові від 16 грудня 2025 року у справі №300/670/25, згідно з якою формальні недоліки в діяльності платника податків, які не вплинули і не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу по суті виявленого порушення, не можуть автоматично тягнути застосування найсуворіших фінансових санкцій.
Висновки
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду у справі №520/12573/25 не скасовує обов’язку підприємців своєчасно перереєстровувати ПРРО у разі зміни адреси господарської одиниці, передбаченого пунктом 8 Порядку №547. Це залишається законодавчою вимогою, недотримання якої створює ризики й додаткові складнощі під час спілкування з контролюючим органом.
Водночас із мотивів постанови випливає важливий правовий орієнтир: сама лише розбіжність адреси реєстрації ПРРО з фактичною адресою торгової точки не є автоматичною підставою вважати, що розрахункова операція не була проведена через фіскальний пристрій, і не тягне штрафу за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР як за непроведення розрахунків через РРО/ПРРО або невидачу розрахункового документа. Визначальним є те, чи дозволяє виданий чек ідентифікувати продавця, товар, дату, суму та саму операцію, і чи є він фіскалізованим (тобто відображається в офіційних сервісах ДПС за своїм фіскальним номером).
З огляду на це підприємцям, які стикнулися з подібними претензіями контролюючого органу, варто звертати увагу на такі обставини:
- Перевіряти, чи є виданий покупцю чек фіскалізованим – тобто чи відображається він за QR-кодом або фіскальним номером на офіційному ресурсі ДПС України «Пошук фіскального чека».
- Зберігати документи, що підтверджують дату реєстрації ПРРО та адресу господарської одиниці, зазначену в реєстрі (зокрема, відповідні відомості з електронного кабінету платника податків), щоб мати можливість спростувати відомості контролюючого органу в разі розбіжностей у його інформаційних системах.
- Своєчасно подавати заяву з позначкою «Перереєстрація» під час зміни адреси господарської одиниці, де фактично використовується ПРРО, аби взагалі уникнути виникнення спору.
- У разі отримання податкового повідомлення-рішення з підстав, аналогічних розглянутим у справі №520/12573/25, звертати увагу суду на те, чи є розрахунковий документ дійсним по суті (тобто чи дозволяє він ідентифікувати операцію), а не лише на формальну відповідність адреси реєстрації апарата.
Для контролюючих органів висновки суду означають, що кваліфікація порушення за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР як непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО або невидачі розрахункового документа має ґрунтуватися не на формальній розбіжності реєстраційних даних, а на дійсній відсутності можливості ідентифікувати та підтвердити розрахункову операцію за виданим документом.
Автоматичне застосування найсуворішої санкції, 100 або 150 відсотків вартості товару чи наданих послуг, лише через технічну невідповідність адреси реєстрації апарата без оцінки того, чи вплинула ця розбіжність на суть та фіскалізацію самої операції, суди визнають необґрунтованим.
Варто також ураховувати, що описаний підхід стосується саме кваліфікації порушення за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР – тобто питання, чи вважається розрахункова операція проведеною через фіскальний пристрій і чи виданий за нею документ є дійсним розрахунковим документом.
Це не звільняє підприємця від самого обов’язку своєчасно приводити реєстраційні дані ПРРО у відповідність до фактичної адреси господарської одиниці.
