Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
У індивідуальній податковій консультації ДФСУ від 15.06.2017 р. №679/6/99-99-15-03-03-15/IПК зазначено: Закон про РРО чітко встановлює, що розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар, а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару банком покупця або, у разі повернення товару, оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно зі ст. 3 Закону про РРО суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або у безготівковій формі при наданні послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
На підставі вищезазначеного, податківці зазначають: основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі, є Закон про РРО, який є спеціальним законом. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПКУ, не допускається.
Перелік операцій, при здійсненні яких РРО не застосовуються, чітко визначено ст. 9 Закону про РРО.
